Олеся з полегшенням відірвала відчутно гарячий телефон від помітно червоного вуха й із важким зітханням відкинулася на диван. Їй здавалося, що з вух ось-ось піде пара, бо в голові все добряче кипіло й гуло.

Щойно вона закінчила розмову з пані Галиною, своєю свекрухою, яка півтори години вдумливо та методично пояснювала їй, як правильно варити борщ – хоча Олеся й сама чудово справлялася з цією кулінарною задачею.

Але пояснити мамі чоловіка, що в її “мудрих” одкровеннях не було жодної потреби, можна було тільки через відкритий конфлікт. А псувати нерви зі свекрухою на другому році сімейного життя Олесі дуже не хотілося.

Як, утім, і вислуховувати абсолютно безкінечні повчання в промислових масштабах. Пані Галина мала єдино правильну думку на все на світі: від глобальних питань світобудови до того, як саме треба нарізати буряк.

Своєю життєвою мудрістю свекруха щедро ділилася з невісткою, якій, за її ж словами, “пощастило урвати в чоловіки такого хлопця”. Тільки от самій Олесі ці поради були як п’яте колесо до воза – вона чудово знала, як треба витирати пил, прасувати сорочки та готувати їжу. Зрештою, якщо за рік шлюбу Андрій живий-здоровий, то Олеся все робить правильно.

Звісно, невістка не слідувала архаїчним інструкціям свекрухи, але вислуховувати їх все одно доводилося, на що йшли чималі запаси її терпіння та часу.

– Ні, з цим пора щось робити, далі так тривати не може, – пробормотала Олеся, обережно торкаючись палаючого вуха.

Саме цим стратегічним роздумам вона й присвятила залишок вечора. Коли Андрій повернувся з роботи, дружина мовчки посадила його вечеряти, а сама впівуха слухала його емоційні розповіді про робочі будні.

– …а я й кажу: та залиште ви в спокої той сервер! Туди ж летить шалена купа запитів одночасно, от він і падає, дайте нам спокійно його вгамувати й перенавчити кеш! – обурено махав виделкою Андрій.

Ця фраза раптово вирвала Олесю із задумливості. Вона зацікавлено прислухалася, чіпляючись за знайому логіку. Купа запитів… Сервер перестає відповідати… Шалений потік однакових запитів! От воно!

Олеся навіть підскочила від несподіваного осяяння. Чмокнувши нічого не розуміючого чоловіка в макушку, вона одразу ж почала накидати в голові план операції з приборкання норовливої свекрухи.

Ранок пані Галини почався о сьомій годині ранку з телефонного дзвінка. Сонно нащупавши на тумбочці смартфон, жінка невдоволено прийняла виклик.

– Мамо? Доброго ранку! Я вам із якого приводу телефоную – в Андрія сьогодні важлива нарада, буде перевірка з обласного управління, треба виглядати на всі сто. От я й вирішила порадитися: який краще краватку підібрати до його синьої сорочки в дрібну смужку? Ніяк не можу визначитися. Я вам у вайбер скинула три варіанти, подивіться, будь ласка, яка краще пасуватиме! – лунав у трубці схвильований і надзвичайно серйозний голос невістки.

Пані Галина ошалело втупилася в екран. Раніше невістка до неї за порадами ніколи не зверталася – доводилося самотужки телефонувати й учити молоде покоління розуму. Невже Олеся нарешті прозріла й оцінила її життєвий досвід?

Уважно вивчивши світлини та погодивши найкращий шовковий варіант, свекруха задоволено вирішила, що ще може трохи поспати: пенсія має свої переваги.

Але не минуло й пів години, як її ранковий сон знову розірвав дзвінок. Знову невістка.

– Мамо? Вибачте, що турбую, але я згадала, як ви казали змінити мій гардероб на більш солідний. Я тут подумала й вирішила, що ви абсолютно праві – мої теперішні сукні трохи занадто легковажні для дружини серйозного чоловіка. Але я зовсім розгубилася в магазинах. Давайте я вам позакидаю фотографії різних речей, а ви мені з висоти свого досвіду підкажете, що пасуватиме солідній жінці?

Пані Галина здивовано визирнула у вікно. Сніг у розпал літнього дня начебто не йшов, то з чого б це на невістку раптово зійшла така благодать?

Олеся тим часом ще щось швидко щебетала в трубку, а отримавши схвалення, почала закидати телефон свекрухи світлинами з примірочної. Пані Галина з гіркотою пригадала обʼєми невістчиного гардеробу й остаточно попрощалася з думкою про ранковий сон.

Справившись із цією місією за дві години, свекруха нарешті зітхнула й вирішила випити кави. Але щойно ароматна філіжанка опинилася в руках, як телефон знову завібрував. Прищуривши погляд при вигляді знайомого контакту, пані Галина вже навіть не дивувалася.

Цього разу невістка радісно повідомила, що на честь початку невеликої відпустки вирішила влаштувати вдома генеральне прибирання, і тепер їй життєво необхідно порадитися, з якого кута починати мити вікна та якими засобами виводити плями на килимі.

Свекруха знову розгорнула лекцію, але невістка раптом перервала її переляканим голосом: мовляв, вона стільки інформації одразу не запам’ятає, краще після кожного завершеного етапу прибирання дзвонити й уточнювати наступні кроки.

І телефон пані Галини почав розриватися з лякаючою регулярністю. Невістка телефонувала перепитати, звірити координати й уточнити порядок дій.

Щира радість від того, що молода нарешті визнала її неперевершений авторитет, стрімко переростала в глухе роздратування. Дзвінки заважали дивитися серіал, читати улюблений журнал, розмовляти з подругами й просто насолоджуватися тишею. А останні двісті годин(здавалося, що минуло саме стільки) пані Галині взагалі довелося сидіти прикутою біля розетки в коридорі, бо телефон майже сів від нескінченних відеодзвінків та запитань.

До вечора обидва вуха свекрухи були багряними через надмірне використання ґаджета, сам смартфон здавався гарячою праскою, а голос сів, бо стільки годин поспіль вона не говорила з часів батьківських зборів у школі.

Сама пані Галина почувалася так, ніби розвантажила кілька вагонів із цеглою. Хотілося прикласти до вух компреси з льодом і негайно провалитися в глибокий сон.

Наступного дня все повторилося, хоча цього разу невістку “прорвало” дещо пізніше – десь о десятій ранку, що хоча б дозволило свекрусі виспатися.

Але й цей день був безнадійно втрачений. Олесі терміново знадобилося з’ясувати, які шпалери клеїти в спальню, яке взуття купувати синові на осінь, як правильно стригти Андрія та за яким саме рецептом готувати ту картопляну запіканку, яку пані Галина згадувала минулого місяця.

До вечора у свекрухи почався легкий нервовий тик і з’явилося непереборне бажання жбурнути телефон об стінку. А ще – святе бажання не чути голос невістки хоча б кілька тижнів, а краще до кінця століття.

– Ні, так далі тривати не може, треба покласти цьому край, – засинаючи, твердо вирішила пані Галина.

Коли наступного ранку знову пролунав черговий дзвінок від Олесі, свекруха була повністю зібрана та рішуча. Вона різко взяла слухавку й, не давши невістці вимовити й слова, перейшла в контратаку:

– Олесю! Ти вже доросла заміжня жінка, яка має власну маму та достатньо розуму, щоб самостійно вирішувати побутові дрібниці! Досить турбувати мене через кожну дурницю, займися краще чимось корисним! – крикнула вона в слухавку і, перш ніж невістка встигла хоч щось заперечити, скинула виклик.

Після цього пані Галина вперше за тисячоліття перевела телефон у беззвучний режим і з блаженним полегшенням відкинулася на подушки.

Олеся ж стояла посеред кімнати з телефоном у руці та щиро не вірила своєму щастю. Судячи з відбірного роздратування в голосі свекрухи, на найближчі кілька місяців вона забезпечила собі спокій і відсутність непроханих порад. А якщо пані Галина раптом знову візьметься за старе – що ж, у невістки тепер був надійний і перевірений план протидії.