З моїм чоловіком Сергієм ми жили душа в душу. На відміну від моїх родичів, ми були повністю матеріально забезпечені, у нас було власне житло, хороша робота, автомобіль і дача за містом.
Все почалося, коли моя двоюрідна сестра, Ольга, закінчила школу і приїхала в наше місто вступати до інституту. Вона приїхала до нас додому і попросилася пожити у нас поки не орендує якесь житло. Я по своїй доброті дозволила їй на період навчання жити з нами. Раніше з Ольгою я майже не спілкувалася і була приємно здивована її вихованням. Оля ввічлива, скромна, дуже добре готує, та й взагалі-хороша дівчина.
У нас з чоловіком є невеликий бізнес, я в цій справі крім основної роботи виконую ще і всю бухгалтерську роботу. Оля якраз теж вчилася на бухгалтера і стала мені допомагати. У мене навіть з’явилося більше вільного часу, яке я стала приділяти свою давню мрію — відкрити затишну кав’ярню.
Оля виконувала вже майже всю мою роботу, а я з головою поринула в свою кав’ярню. Кілька разів їздила в різні країни Європи і дивилася, як у них працюють подібні заклади, багато чому навчилася і вже готова була почати цей бізнес.
І ось, коли я в черговий раз повернулася додому, я не повірила своїм очам. Картина була дуже красномовна і одразу зрозуміла без зайвих слів. Ольга і мій чоловік. Я розгубилась уперше в житті, слів у мене не було, тільки емоції. У той же вечір я зібрала свої речі і виїхала в інше місто.
Після розлучення, Сергій оплатив мені мою частку з нашого бізнесу і нерухомості, яка була придбана нами спільно. Я вклала ці гроші в розвиток свого бізнесу. Спочатку було дуже складно, конкуренція неймовірна, був період, що вже хотілося кинути все, але я витримала.
Минуло три роки після розлучення. На сьогоднішній день у мене відкрито п’ять затишних кав’ярень в нашому місті. Зараз я планую відкривати ще кілька закладів в інших містах України. Я зустрічаюся з чудовим чоловіком, з яким ми збираємося одружитися. Весілля буде в березні.
А що ж Сергій? Туристична фірма яку ми відкрили вдвох не витримала виробування останніми роками. Вони намагались ще щось розпочати продавши все що мали, але не склалось і те. Телефонувала мама. Сказала, що Ольга приїздить у село одна і мого колишнього поруч із нею не видно.
Я прислухалась до себе почувши ту новину. Хоч щось відчую? І знаєте крім жалю до того, що могло б бути і не сталось, більше не відчула анічогісінько.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
