Моїй свекрусі вже за глибоко сімдесят. До виходу на пенсію вона працювала місцевому фермерському господарстві начальником, тому роздавати накази – звична справа.
До появи наших дітей Ольга Іванівна була рідкою гостею в нашому будинку, навіть незважаючи на те, що живе вона поруч з нами. Звісно, після появи онуків її візити почастішали. Нічого не скажу вона гарно мені допомагала, але поступово від простої помічниці вона перейшла у роль повноправної господині у моїй хаті.
Поради стали нав’язливішими і поширилися на всі сфери життя. Вона не радила, а віддавала чіткі накази, як мені прати, що готувати, як мити підлогу і як витирати пил.
Коли ж діти пішли до школи, а я на роботу Ольги Іванівни у нашім житті стало ще більше. Приходжу з роботи, а в мене у тазику рибина на двадцять кілограм.
— Тушонку робитимемо. – говорить свекруха діловито.
Воно то й ніби як “дякую”, але працюю у нашому фермерському господарстві і просапавши цілісінький день у полі ти навряд будеш мати бажання до четвертої ранку рибу чистити банки мити і автоклав ставити. Але мусіла робити, ну куди ти дінешся!
Ольга Іванівна нам у сарай два бики привела, ще й горда така стоїть, мовляв, дякую кажіть, я ж за них платила ви лиш глядіть. Так у нас свиноматка з’явилась і стадо птиці, яку я так і не змогла полічити.
Скажете, треба в ноги кланятись. Воно то й так може. але коли ти не плануєш тримати льоху з поросятами а вона у тебе з’являється, то це дуже непросто. Чи ті бики. Я ж їх боялась, мов вогню. Чоловік у вічних рейсах. а я аж плакала коли тим бугаям потрібно було їсти дати.
Десять років “щасливого і безхмарного” шлюбу, двадцять дві тисячі зелених на купці і купа недуг у кишені.
Одного дня, коли посеред ночі свекруха за свекром мені сорок бройлерів привезли я зрозуміла, що з мене досить. Зібрала речі, забрала діток і виїхала до столиці де винайняла квартиру. Чоловіку все чесно пояснила, він, як не дивно – зрозумів.
Зі свекрами я й досі не спілкуюсь, адже вони не можуть мені простити отого вчинку. З лютого місяця ми зі столиці не виїжджали і не плануємо. Вірніше, чоловік ніби як і хоче, але я ні. Краще я у трьох кофтах посиджу під ковдрою.
13,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
