Так сказали лікарі – «Ви не здатні».
Вона пригадує, що тоді прийшла додому і без жодних емоцій почала збирати чоловікові речі та пакувати в сумки. Віктор прийшов з роботи, а вся прихожа була заставлена коробками та сумками з його речами.
– Олю, що це таке?, – ошелешено дивився на дружину.
– Вітю, це кінець. Шукай собі іншої дружини, бо ця ніколи не приведе тобі дітей, – сказала вона і сльози вперше полилися рікою – чому бог покарав її?
Віктор нікуди не пішов, а сказав, що кращої дружини йому не знайти і він любить її. Отак вони жили вже десять років і всі ці роки вона ненавиділа Різдво.
Коли її молодша сестра попросила стати кумою для її донечки, то аж спаленіла, порахувавши це за зневагу.
– Ну чого ти? Це ж нормально бути хресною дитині, – розраджувала мама, – Віта не винна, що ти не маєш дітей. А так будеш її донечці за другу маму.
– Мамо, мені це не треба!
– А їй треба. Ти можеш хоч про когось подумати, а не лише про свою біду?
– А в когось є більша біда, ніж у мене?
– Черстве та зле серце – ось твоя найбільша біда!
Оля пішла додому, гримнувши дверима, сиділа і дивилася в вікно в темній квартирі. Невже мама каже правду і вона вся зчерствіла та зчорніла? Весь її світ обертався навколо Віктора і вона намагалася компенсувати йому те, що у нього ніколи не буде, а чи може це зробити? Він вже кілька місяців байдужий до неї, вірніше багато місяців. Може, у нього є інша жінка? В вікні вигулькнув Віктор, що говорив з якимось малюком – дитина кидалася сніжками і тішилася, що дядько не свариться… Невже, той час настав аби відпустити?
– Вітю, ти нічого не хоче мені сказати?, – спитала обережно.
– Про що?
– Про нас. Ми дуже віддалилися.
– Думав, тобі так зручніше.
– Я теж так думала, але видно, що я вже сама не знаю, що хочу, а що правильно…
Служба була урочиста, Оля трепетно тримала на руках рожеве чудо і усміхалася Віктору, він ще не знає, що у неї позитивний тест. Вона покладе йому під подушку на Миколая, бо цього року це буде найщасливіше Різдво в їхньому житті.
Фото Ярослава Романюка.