Знаєте, який головний висновок я зробила у мої 35 років? Ніхто тобі не допоможе, крім тебе самого. Поки сам не вирішиш себе витягнути – будеш сидіти в ямі і ридати. Це приказка, а ось воно – реальне життя.
Оля – мама 5-річної Насті та 2-річного Ігора. З татом дітей розлучилася рік тому. Він не відрізнявся міцними моральними принципами, вживав, що не треба було, бився і так далі. Чесно кажучи, тато сам пішов – Оля не виганяла. Мабуть, набридло тулиться в кімнатці старої і страшної комуналки…
Подавати на аліменти вона відмовилася – типу, ми горді, самі як-небудь. Ну ось і тягнеться це як-небудь. Весь дохід Олі – 3000 тисячі гривень на місяць. Це допомога на дітей плюс допомога від мами, яка живе в іншому місті. До речі, туди Оля їхати теж не хоче – ну горда ж, сама проживе…
Думаєте, я зараз буду засуджувати нашу країну за те, що мама двох дітей змушена тягнути дітей на ці жалюгідні копійки? А я вважаю, що вона в такій ситуації сама винна. По-перше, діти ходять в садок (так, їм платять допомогу, хоча діти ходять в садок – вони вважаються малозабезпеченим). Але Оля не працює.
Чому? Тому що діти часто хвоpiють, з садка забирати їх нікому, і класика – немає нормальної роботи. Притому, освіти у Олі теж немає. Але йти посудомийкою або прибиральницею за 6000 тисяч вона не хоче … По-друге, тато дітей офіційно працює. Але раз на аліменти Оля не подала – то його грошей вона і діти не бачать … По-третє, в рідне місто Олю кличе мама – у неї своя двокімнатна квартира, вона на пенсії, готова сидіти з дітьми, щоб Оля спокійно працювала, навіть дітям місця в садочку вже готові …
До чого я все це? Та до того, щоб ви, зайвий раз скаржачись і скиглячи, яке погане у вас життя і як же мало грошей, озирнулися навколо і поставили собі питання: а чи не я самостійно вганяю себе в цю яму? Можливо, мені просто подобається тут сидіти ?!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
