fbpx
Історії з життя
Ось багато жінок тут пишуть – мовляв, якщо чоловік бере собі в дружини жінку з дитиною або дітьми, то він повинен взяти всю відповідальність на себе, бути фортецею для них. Тільки ось мій досвід підказує, що вся відповідальність: це гроші, яких потрібні все більше і більше, а глава сім’ї, як такий, їм не потрібен

Вони і так окрема сім’я зі своїм сформованим статутом, де новому чоловікові не місце. У всякому разі, у мене так вийшло.

Коли я познайомився зі своєю дружиною, я сильно в неї закохався, і не лякало навіть те, що у неї був син від першого шлюбу. Жінка вона красива, доглянута, фігурка така – ідеальна, готує смачно. З чоловіком у неї не склалося – вона скаржилася мені на те, що він пив, хоча потім знайомі мені розповіли, що екс-чоловік просто не витримав її характеру: вона завжди намагалася сама тримати все під контролем і приструнити його. Ну нехай, думаю, зі мною не вийде. Познайомився з її п’ятирічним сином – хлопчик дуже пухкий і примхливий, весь час намагався сісти до мами на ручки, на мене вовком дивився.

Але все ж ми одружилися, дружина з’їхала від матері до мене разом із сином. Спочатку я дуже важко звикав до Мишка, він такий плаксивий, що словами не переказати. Доторкнеться до кактуса, і біжить до мами: «Мамо-0-о-о, я пальчик вколов, а-а-а-а!». Та йому і подує цей пальчик, і поцілує, і заспокоїть. Мишко пішов в дитсадок біля нашого будинку, вічно приходив назад в соплях і сльозах – його там кривдять, дружина постійно бігала на розборки до виховательки. Та пояснює: ніхто його не займає, просто він сам нафантазує що-небудь, щоб його пошкодували вдома.

Я рік придивлявся до пасинка і щоразу більше дивувався з його поведінки: грається він переважно з дівчатками, їсть багацько, через найменшу дрібницю – сльози. На подвір’ї його хлопці кличуть пончиком, він заїдає свою образу булочками. Я в дитинстві теж до кінця літа йшов у + після канікул у бабусі, але батько мене відразу брав на стадіон пробігати по кілька кіл і приводив мене в форму. Один раз я жартома сказав хлопчикові, що він схожий на дівчинку, залишилося тільки бантик пов’язати. Той відразу поскаржився на мене матусі і ми вперше посперечалися з дружиною через Мішу.

Через рік мені моє терпіння закінчилося. Скиглить щодня вже без сліз з набитим ротом, крихти випадають, і це протяжне: «И-и-и-и-и! Е-е-е-е! ». Дружина скаче навколо нього, хустинкою рот і ніс витирає, а той її ще й відштовхує. Вирішив за нього взятися, не дивлячись на протести дружини. Покликав його на спортивний майданчик, щоб перевірити – на що він здатний, але ні підтягнутися, ні присісти толком він не може. Спробував пробігти з ним коло. Через сто метрів він впав в траву і заплакав. Прийшли додому, пацан відразу почав скаржитися. Вийшла ще одна сварка.

В цьому році хлопцю вже в школу йти. Намагаємося з ним вчити букви і цифри. Яке там! На кожному знаку – це протяжні «И-и-и!». Купив додому турнік і велотренажер, щоб хоч якось взимку залучити його до спорту. Але, виявляється, це чудове пристосування для сушки білизни! Покрутив хлопчисько кілька разів педалі на велотренажері і навідріз відмовився навіть сидіти на ньому. Просив дружину поменше годувати його всякими булочками, але і тут все в штики сприйнялося. Повіз сім’ю на природу – просто на прогулянку по зимовому лісі, пацан відмовився виходити з машини. Пропонував записати сина в секцію – хоча б в басейн, суцільне задоволення, пацан тут же з протестами – там його ображати будуть.

І головне – що б я не говорив, що б не пропонував і як б не діяв, на всі подібні відповіді: «Не лізь! Це не твій син! Ми самі розберемося – удвох, без тебе!». Ух! Я почав розуміти – як же вони мені обоє набридли. Ще ніби й кохаю свою дружину, і дуже шкода зіпсованого пацана, але терпіння от-от закінчиться – хочу розлучення. На моє запитання: «Як ми далі будемо жити?», Дружина відповідає мені одне: «Заробляй більше, з грошима і можливостей більше!». Та у мене зарплата як дві середні, ми в достатку живемо! А куди подіти психологічну обстановку в сім’ї? І я не відчуваю себе главою сім’ї, як приймак у своїй же квартирі!

Так ось що – шановні покинуті з дітьми! Надумаєте ще раз виходити заміж, що б знайти тата своїй дитині – шукайте батька, а не добувача! Того, якого беззастережно вважатимуть авторитетом. Особисто я, якщо розлучуся, то на ті ж граблі більше не наступлю – якщо ще раз і візьму жінку з дитиною, але з умовою: я авторитет! А то ця дитина навіть татом мене не називає, вони обидва не вважають це нормальним – називати вітчима батьком. Загалом, поки писав, накрутив себе – пора все ж розлучатися.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook