Подруга була таки права, після розлучення я почала дивитися на світ геть іншими очима: дратували закохані парочки, сльозливі мелодрами, любовні історії і я навіть почала сумніватися, а чи є безумовна приязнь між друзями і родичами.
Так, світ став сірим і я відчувала, що мене обманув не лише чоловік, але й всі навколо. Для чого мене готували і переконували в тому, що життя прекрасне, коли потім стається отаке і замість того аби світ змінився, вони знову мене переконують, що все буде добре, просто ще трохи треба почекати?
З такими думками я поділилася зі своєю подругою.
– Добре тобі, у тебе чоловік і діти. А мені тридцять дев’ять, нового чоловіка з кого вибирати? Про дітей я вже й мовчу – де їх ростити, у мене ні квартири, ні високої зарплати. Все, життя пройшло.
– Оленко, найгірше, коли людина втрачає віру і я не хочу аби з тобою це сталося.
– Ти серйозно? Я не маю на що надіятися, я стала реалісткою.
– Слухай, заведи собі кота.
– Ти серйозно? Кота? А на що його годувати? Його їжа коштує дорожче, ніж моя. На які гроші я його прогодую?
– Тоді купи вазон.
– Вазон? Я не люблю вазони.
– Ну то посій цибулю до салату будеш мати.
– Я не буду ритися в землі, ти знаєш, скільки коштує манікюр? Я десять кілограмів тієї цибулі куплю!
– Тоді ти негайно маєш щось полюбити. Почни з себе.
– Наталю, твої поради можуть бути більше реальні? Як я можу полюбити себе. Коли мене покинули і я не хочу й згадувати той список, який перелічив чоловік, коли йшов.
– Тоді йди до психолога.
– Боже, невже всі поради упираються в гроші? У мене нема грошей ні на психолога. Ні на кота, ні на себе.
– Тоді, подумай про гроші і де їх взяти.
– Ага, намалювати.
Ось так мене подруга «підтримала». Все упирається в гроші і на своїй роботі я їх точно не зароблю. Їхати за кордон мені страшно, бо я ні мови не знаю, ні звичаїв.
Але я думала про це і думала. Точно, треба грошей і почала дивитися, хто зі знайомих вже за кордоном і почала питатися що там та як і чи можуть допомогти з роботою. Багато відмовляло. Були такі, що наче погодилися, але бачили в мені конкурента, тому радили йти на роботу, яка була низькооплачувана. Але й цих грошей було більше, ніж я могла заробити в Україні, тому я лишалася і поступово втягнулася.
Поки мені світ кохання не осяває, але він точно перестав бути сірим. Коли ти можеш собі дозволити зняти житло не за всі гроші світу, піти в перукарню і купити поїсти і ще відкласти – ти справді маєш причини для оптимізму.
Тому, вже я вам раджу: якщо нема причин для радості, то заробіть багато грошей і ви обов’язково знайдете на що їх витратити з приємністю.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
