fbpx

Останнім часом чоловік став просто нестерпним і головна претензія в тому, що я ставлюся до нього, як до дитини і сюсюкаю, а його це вже дістало

Спочатку я подумала, що він має рацію, адже діти наші виросли, до шерсті маю чутливість, тому домашніх улюбленців нема. Залишився один чоловік.

Але тут було щось не чисто. От посудіть самі: я просто питаю з чим він буде яєчню. Звичайне питання і на нього така сама коротка відповідь – з ковбасою, з помідорами чи лечо. Все.

– Відстань від мене і дай виспатися хоча б вихідний день! невже так важко подумати, що я хочу ще спати?

– Але вже восьма.

– Та хоч десята!

Я собі думаю, що після такої перепалки він вже точно встане і йду готувати і з ковбасою і з помідором. Але вже все охололо, а його нема.

Через годину приходить:

– Що є їсти.

– Яєчня, але вона вже застила.

– Холодну буду їсти.

– Та я тобі в мікрохвильовій розігрію.

– Не треба. Сказав холодну.

– Та мені не важко.

– Не треба! Пити що?

– Чаю можу тобі приготувати…

– «Чаю можу»… Сам собі приготую! Весь настрій зіпсувала!

Ось так проходить мої вихідні і я просто не розумію, чому така реакція, коли я просто хочу про нього попіклуватися, а він все сприймає в штики.

Звичайно, що подруги говорять про те, що у нього є хтось, раз він так себе веде.

– Хоче аби ти перша почала сварку, а він такий весь білий і пухнастий образиться і піде від тебе до тієї. А ти ще будеш просити аби вернувся, а він буде губи дути і буде казати, що ти його сама штовхнула на цей крок і він ні в чому не винни і це ніяка не зрада. От будеш бачити!

Я й справді бачила всі такі ознаки, що чоловік просто на кожній дрібничці таке влаштує, що хоч з хати самій тікай.
Здається, це було через борщ, не такий він у мене і коли я вже навчуся готувати такий, як у мами.

– Двадцять років прошу рідкий борщ, а у тебе можна ложку запихати і вона буде стояти! Я хочу рідкого. А не їсти оце все, наче тушкованку!

Я мовчки вийшла з кухні і написала своїй подрузі, яка зараз перебуває в Італії і непогано там за два роки прижилася.

На ранок я вже перетинала кордон, а чоловік так і не телефонував, де жінка ділася. Уявляєте, жінки цілу ніч нема вдома, а йому все одно – головне, щоб пульт від телевізора був з його боку.

Надя мене зустріла з відкритими обіймами і сказала, що я можу бути в неї стільки, скільки захочу.

Море і сонце мене наче відродило. Я жінка така собі, і повнувата і не писана красуня, але ви б чули як за мною прицмокують і «белла, белла» кажуть. Та я наче на крилах літаю! Навіть мене знайомий Наді запросив на танці, а там такі танці, що ти не будеш сидіти, тебе обов’язково хтось закрутить, а не як у нас – подруга з подругою і поскакали, а чоловіки на вулиці…

Цілий місяць я до чоловіка не писала навіть, не те, щоб дзвонити.

– Коли будеш готова до найгіршого, тоді відкрий переписку, – сказала подруга, – уяви, що ти з ним розходишся і вже прийняла це рішення, а потім читай.

Спочатку були знаки оклику і питання де я, далі обурення, що нічого йому їсти не залишила, одяг брудний, а далі вже почали такі питання, коли я вернуся, бо йому не те, що аж так сильно хочеться мого борщу, але просто сумно одному в квартирі сидіти цілими днями.

Ну, вже ні до якої блондинки не пішов і то добре.

Зустрічав мене з квітами, приготував два види яєчні і квартира була чиста. Тепер стосунки між нами зовсім інші, я справді, змирилася з тим, що можу його втратити в будь-який момент і якось легше стала до всього ставитися, без догоджань і примовлянь. Зате більше часу приділяю собі і в цьому таки є радість.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page