fbpx
Історії з життя
Останнім часом Тамара Василівна почала стрімко повніти. На мою пропозицію почати правильно харчуватися і трохи схуднути, вона відповіла, що вага у неї не зайва, а запасна(гумористка!)

Мама мого чоловіка ще по-молодості відрізнялася дивними вчинками, а з віком чудити стала ще більше. Почуттям гумору не обділена. Тут ми з нею однакові.

Радує, що вона ніколи не робила мені зауважень і не вчила жити, як чинять більшість людей старшого покоління. Навпаки, цю місію з роками довелося виконувати мені. І тільки тому, що вона для мене – друга мама, люблю її і дбаю про неї.

Останнім часом Тамара Василівна почала стрімко повніти. На мою пропозицію почати правильно харчуватися і трохи схуднути, вона відповіла, що вага у неї не зайва, а запасна(гумористка!). Вона буде для неї стратегічним запасом на випадок кризи. І додала, що вона бере чарівністю, а коли розглядає себе в дзеркало каже, що схожа на богиню. І ні грама не менше! А худне вона на моральному рівні, десь в глибині своєї душі.

Все б нічого, але наша “богиня” почала дружити з місцевими безхатьками і витягувати з дому продукти. В очах з’явилися молодіжні іскорки, весела така стала. Мабуть, чергова порція тарганів в її голові явно щось святкувати почала. Яка б нісенітниця не прийшла в її голову, однодумці завжди знаходяться і підтримують.

Її інтелігентний дід уже звик до неадекватних вчинків дружини, але тут вирішив простежити. Виходить у двір, і бачить Тамару за столом в компанії “друзів”. Гулянка в розпалі! Вже десь на рівні “Ти мене поважаєш?”. Помітивши чоловіка, Тамара Василівна сповзла під стіл, не забувши попрощатися з новими друзями, яких здуло з лавок в одну мить.

Дід – колишній підполковник, добрий, вдачею крутий, але справедливий. Його не тільки поважають, а й бояться деякі. Васильович (Василь Петрович) якщо кому і дасть “перцю” – лише за діло. А рука у нього важка.

Ми з Василем Петровичем заледве витягли її з-під столу. Кудлата і червона від випитого Тамара Василівна сказала, що з випивкою не дружить, а просто підтримує зв’язок.

А якщо ми будемо її ображати, вона ляже в стаціонарчик підлатати нерви. Не хотіли ми її виховувати, потягли додому. Спати поклали. На ранок дід провів з нею профілактичну бесіду. Відчитав добряче.

Начебто Тамара заспокоїлась на певний час. Були ще вибрики, але в межах розумного.

Все сильно змінилося з появою в нашому домі внучки Олечки, яка стала для неї світлом у віконці. Але світло це періодично тьмяніє.

Зараз мама чоловіка знаходиться в такому стані, коли зайве вивітрилося з голови, а до вікових вибриків ніби далеко.

Іноді береться за розум, починає робити зарядку. Але лягає на килимок і засинає. Ось така у мене свекруха. Нудьгувати не дає.

Люблю її з усіма її “гострими кутами”. В наше життя не лізе, на кухні першість мені віддала, з усім погоджується. Золото, а не свекруха! Дід теж дружину обожнює, покартав за діло, а так – пилинки з неї здуває і є за що.

Вона за нього – у вогонь і в воду! Двох синів подарувала, виховала гідно (батько ж завжди: то на роботі, то в роз’їздах), один з них – мій чоловік.

Незважаючи на те, що разом живемо, непорозумінь в сім’ї немає, все чудово, чого і вам бажаю. А вибрики? Так у кого з нас їх немає?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook