– Бачила твого Віктора вчора в ресторані з такою… ну чиста Барбі! Він їй щось дарував у довгій коробочці – чи то браслет, чи кольє. Дівчина світилася, як новорічна ялинка. А ти його премію цього місяця не бачила, кажеш?
У Олени сьогодні справжнє свято – її принц на білому… е-е, на старенькому Mercedes
Додому ночувати я не прийшла, а телефон відключила. Зранку першою зателефонувала донька.
Що вони в ньому знаходили? Це питання крутилося в голові весь ранок, коли я
Андрій відчинив двері і кілька секунд мовчав. Перед ним стояла його сестра разом із чоловіком. Обоє були в куртках, за спинами — дві валізи. Сестра усміхалася так, ніби вони домовлялися про цю зустріч заздалегідь.
Весілля тривало до пізньої ночі. Музика не стихала, столи ще були повні, гості не
— Знову все як завжди, — сказав він, зупинившись біля дверей кухні. — Я ж просив без цього балагану. Я можу хоч одне свято запам’ятати світлим, добрим і веселим?
У передсвятковий ранок у квартирі було шумно. На кухні кипіло, у коридорі валялися куртки,
Якби Максима спитали, чого він закрутив той роман, то він би чесно сказав – він з нею почувався кращою версією себе.
Якби Максима спитали, чого він закрутив той роман, то він би чесно сказав –
Анастасія залишила квартиру з маленькою донькою на руках. З гіркотою згадувала, як починалося їхнє кохання, вона й уявити не могла, що все так обернеться.
Анастасія залишила квартиру з маленькою донькою на руках. З гіркотою згадувала, як починалося їхнє
Мамо, ми не просимо в тебе допомоги. Ми самі даємо собі раду, — я намагалася говорити спокійно, хоча всередині все стискалося від образи. — Сергій працює, у нас є все необхідне. Хіба це не щастя
— Ти хоч розумієш, що ти робиш? — голос моєї матері дзвенів від роздратування,
Невдовзі з’ясувалося те, про що Василь мовчав. У нього вже була дитина від першого шлюбу.
Рая вважала, що їй несказанно пощастило, бо до неї залицяється справжній бізнесмен. Їй тільки
Сонечко, ну як я їм скажу «ні»? Вони вже біля воріт. Дядько допомагав моєму батьку, коли той тільки починав працювати. Це ж родина! Ти ж не хочеш, щоб про нас пішли недобрі чутки?
— Люба, ти бачила, хто на під’їзді? — почула я голос чоловіка з передпокою.
Мене звати Наталя. І мені байдуже на ваші папери!
— Ви не виставите нас звідси, чуєте? — жінка стояла в дверному отворі, міцно

You cannot copy content of this page