Історії з життя 0
У палаті нас було троє. До інших жінок постійно приходили чоловіки, приносили передачі, передавали квіти через персонал у реєстратурі. До мене не приходив ніхто. Мені було соромно перед іншими жінками, я намагалася вдавати, що сплю, коли до них приходили відвідувачі.
Я народилася в маленькому селі, де всі про всіх усе знають. Те, що сталося
Історії з життя 0
— Та я ж нічого, я просто так, по-сусідськи, — Вікторія неприємно усміхнулася, поправляючи волосся. — Просто знаю його краще, ніж ти. Він не любить, коли жінки занадто розумні стають. Дивись, щоб твоя міська робота боком не вилізла.
Наталя вимкнула фен і поклала його на гумовий килимок біля дзеркала. Рука втомилася від
Історії з життя 0
— Щось ти позеленіла, Надько, — раптом сказала жінка.
Надії нещодавно виповнилося тридцять вісім років, і все її життя вимірювалося змінами: ранкова, вечірня,
Історії з життя 0
— Вона просто колишня, у нас спільні справи незавершені, — глухо сказав він. — Скільки можна це жувати? Вона людина спокійна, не влаштовує сцен через кожен дзвінок. А ти з кожної дрібниці робиш проблему.
Дощ періщив по підвіконню вже третю годину поспіль, затікаючи під старий дерев’яний пройом. Христина
Історії з життя 0
Не витримавши, я набрала свою найближчу подругу Олену. Швидко, подекуди плутаючись у словах, описала їй увесь цей «фестиваль турботи». – І що саме тебе так лякає? – щиро здивувалася Олена у слухавку
У понеділок Артем приготував вечерю. Сам. Без жодних натяків чи прохань з мого боку.
Історії з життя 0
Вона знову влаштувала мені показову вичитку через те, що я затримався на якусь нещасну годину. Розумієш, Сєня? На шістдесят хвилин пізніше прийшов – і натомість отримав зіпсований вечір та купу претензій
Ноутбук на кухонному столі зазвичай означав одне з двох: або Андрій знову засидівся за
Історії з життя 0
– Це що… подарунок? – тихо, але виразно запитала вона, переглянувшись із подругами. – Дякую, звісно. Але скажи мені, Оксано, це зараз так заведено? Дарувати жінці на ювілей банки з миючими засобами? Я що, на заслужила навіть на скромний букет квітів? Ти вирішила нагадати мені, що я маю тут прибирати?
Кажуть, що люди діляться на два типи: одні бачать у квітах красу та поезію,
Історії з життя 0
– Дивись сюди, малий, – сказав батько, тицяючи пальцем у зображення дівчини з густим волоссям і відкритим поглядом.- Бачиш, якою гарною була наша мама? А тепер подивись на неї. Оце тобі урок на майбутнє: не одружуйся з першими красунями, щоб потім не розчаровуватися, коли вся ця краса зникне за каструлями.
Віталій сидів на дивані, тримаючи в руках стару глянцеву фотокартку, де краї вже трохи
Історії з життя 0
— Мені байдуже на твою Галину, — тихо сказала вона. — І на твої гріхи теж. Я просто хотіла, щоб у нас усе було як у людей. А вийшло, що я жила з манекеном. Йди геть, Ігорю. Бачити тебе не хочу. Їдь до своєї Христини, роби що хочеш. Мені вже все одно.
Ігор сидів на кухні й намагався відтерти пляму від кави з рукава сорочки. Нова
Історії з життя 0
— Любо Петрівно, добрий вечір. Вибачте, що турбую. Тут така справа… Мені дві ночі поспіль сниться один і той самий сон. Дівчина вимагає повернути квіти, які я на ринку купила. Я вже спати боюся.
Оксана зачинила офіс о пів на сьому вечора, перевірила, чи вимкнено кондиціонер, і двічі

You cannot copy content of this page