Дійшло до того, що тепер я несу важкі сумки з магазину, а чоловік вже навіть не відривається від дивану аби взяти сумки. А колись хоч вставав та дивувався, що вони такі важкі, а я така маленька
Стою на перехресті – холод скажений, сипле снігом в обличчя весняний вітер, і це
Те, що Люба їде з Італії для мене не було дивиною, але я аж ніяк не сподівалася, що вона їде до мене
Ми хоч і не чужі люди, разом дружили в дитинстві, але роки минули, ми
А я що? Я в синові справи не лізу. Світлана мені не донька аби мені за нею серце боліло, а онуки вони ж наші. Я їй сказала: – Перетерпи і все. А що зробиш і де дінешся з дітьми? Погуляє і вернеться
Я не розумію, чому вона пішла з дому? У всіх таке життя і всі
Я вже досить давно живу сама. Мене все влаштовує. Колись була заміжньою, але чоловік весь час обмежував мене у всьому, багато не дозволяв, тому я вирішила, що краще розлучитися. Ну і почала жити сама.
Насиченим та захоплюючим життям, хочу вам зізнатися. Ходила і ходжу на зустрічі із подругами,
Не знаю на що вони і на кого розраховували, але я вже більше так не можу і крапка. Уже не раз із сином балакала, так він говорить мені одне і те ж: “Мамо, ще тиждень, другий і все гаразд буде” Може й буде, але в кого? Я по стінам скоро повзати почну, зате невістка моя відпочинок собі улаштувала
Не знаю на що вони і на кого розраховували, але я вже більше так
Десяте число і рівно опівдні телефон завібрував звичним сигналом. Поглянула, так і є, гроші зараховано. Мама поруч сиділа і посміхнувшись запитала, що ж так мене порадувало. Я спокійно їй усе пояснила, але її реакція мене дуже здивувала. Тепер маю щоденне промивання сірої речовини: “Доню, так не можна, май совість”
Десяте число і рівно опівдні телефон завібрував звичним сигналом. Поглянула, так і є, гроші
Моя свекруха на заробітках була багато років поспіль, а це повернулась минулоріч на зовсім. Інші мами дітям, хоч копійку яку передавали, але не у нашому випадку. Свекруха усі гроші на купку складала, а коли приїхала, то зробила нам усім величезний “сюрприз”
Моя свекруха на заробітках була багато років поспіль, а це повернулась минулоріч на зовсім.
– А одружився на мені, бо не хотів мене соромити статусом любаски – отак собі й запам’ятайте і на чоло напишіть всі, хто мені сміє тикати цим фактом. Яка ж дивина – чоловіка з родини вкрала
Він що – мішок з картоплею, що його можна взяти на плечі та перенести
Тиждень мама у нас побула, я вже й побут налагодила, що де як, якийсь графік для себе складатись почав, аж тут дзвонить мені Ігор: “Ніно, я не можу на це дивитись спокійно. Привозь маму назад, на тата дивитись неможливо. Я готовий тобі хоч камери по всьому дому встановити, людину до неї найняти, аби ти була спокійна. Прошу про одне – не розлучай їх. не проживуть вони довго одне без одного і крапка”. Я сіла і розгублено на маму поглянула, а вона говорити ж не може, але очі, її очі усе сказали і без слів
Тиждень мама у нас побула, я вже й побут налагодила, що де як, якийсь
В селі поруч із мамою її сестричка проживає. Раніше, я свято вірила в те, що вона мамина поміч і опора. Однак, прожила я тут рік і зрозуміла Що все тут не так і просто
Я з дітьми нині у мами своєї в селі проживаю. Виїхала зі столиці ще

You cannot copy content of this page