Чоловік взяв два чебурека. Соковиті, просочені жиром, з лютим запахом і ще спогадом дитинства. На одноразовій тарілочці і пляшечка холодного пінного. Він розклав все це на лавці, розташованій прямо навпроти чебуречної метрах в чотирьох-п’яти. Слиновиділення йшло повним ходом, і він закривши очі уявив, як смачний м’який шматочок тане в роті і опускається в шлунок.
Розплющивши очі, він наткнувся на ще два голодних ока. Великий сірий кіт сидів поруч, дивлячись на чоловіка і смакоту на тарілці очима повними страждання. Апетит відразу пропав. Чоловік злегка нахилився.
– Що, дуже хочеться?
Кіт тихенько нявкнув і переступив передніми лапами.
Чоловік чесно поділив порцію. Один чебурек на лавку поряд з котом, а другий собі в рот. Поки чоловік їв перший шматок кіт проковтнув все, що йому дали НЕ пережовуючи.
У чоловіка очі округлилися від подиву.
– Ну, ти даєш, здивувався він. Ну, на. Доїдай. Схоже, ти голодний більше, ніж я. І він переклавши залишок чебурека ближче до кота зайнявся холодним пивком.
Відсьорбнувши ковток запитав для порядку:
– Будеш?
Кіт посунувся ближче і ткнувся в нього великою головою. Він тихенько мугикнув.
Чоловік відставив пляшку в сторону і погладив кота.
– Зголоднілий зовсім. Посидь тут, посторожи сумку, я зараз ще принесу. Чоловік піднявся і увійшов в чебуречну.
– Ще дві порції, попросив він.
Вийшовши хвилин через десять, він побачив кота, який сидів поруч з сумкою. Кіт помітивши чоловіка пожвавився і нявкнув.
– Їж бідолахо, сказав чоловік і поставивши поруч з котом другу порцію, витягнув маленьку пляшку з водою і налив в коробочку, яку дістав з сумки.
Так вони і сиділи, поглинаючи свої чебуреки, а коли доїли…
Коли доїли, кіт тихенько благально мяукнув спробував залізти до чоловіка на коліна.
– Ти диви, який ласкавий, здивувався чоловік. Ну, залазь. І він став гладити м’яку, злегка бруднувату спинку. Кіт тихенько торохтів, час від часу піднімаючи голову, і дивлячись на чоловіка очима повними німої надії і страху.
Чоловік відчув, як по тілу розлилося відчуття з дитинства. Щось давно забуте і таке тепле і ніжне.
– Ти ось, що, сказав він переляканим очам. Ти, до мене жити підеш? Я сам живу. Але годувати тебе знайду чим, і всі належні речі купимо. Як там це називається – туалетик котячий, кігтедряпалка… А спати зі мною будеш.
Кот підвівся і штовхнув його головою в підборіддя.
– Ну й добре, підсумував чоловік. Значить, так і вирішимо. Сідай в сумку, підемо додому, і він відкрив велику стару спортивну сумку.
Кіт не роздумуючи застрибнув туди і чоловік, повісивши її на плече встав і вже було намірився йти. Але тут його покликали.
Він з подивом обернувся. Звали з боку чебуречної.
– Пане, пане, кричала продавчиня. Підійдіть, будь ласка, сюди.
Він підійшов і тільки тут помітив, що всі відвідувачі включаючи персонал дивляться на нього.
– Це вам, сказала продавчиня і простягнула йому великий пакет, наповнений чебуреками і всяким закусками.
– Ні, ні, заперечив чоловік. Я не замовляв, та й коштує це багато.
– А ви не хвилюйтеся, відповіла продавчиня. Уже все оплачено і показала на високого сивого чоловіка, що стояв біля прилавка. Це вам від нього.
Високий сивий чоловік притиснув праву руку до серця і чомусь вклонився чоловіку з котом в сумці.
– Не відмовляйтеся, попросив він.
Відвідувачі і продавці зааплодували і стали одночасно вмовляти. Всі разом.
Чоловік з котом в сумці взяв великий пакет з чебуреками і подякувавши всім попрямував до виходу.
А в чебуречній чомусь ще довго витало, щось зовсім незвичайне для цього місця. Чи то доброта, то чи спогад з дитинства, давно забутий. Але всі відвідувачі посміхалися один одному і розкланювалися.
Напевно, чебуреки були дуже хороші.
А можливо…
Може. Хто його знає ?
Може, це були винні чоловік і великий сірий кіт, що пішли разом.
Додому.
Автор: ОЛЕГ БOНДАРЕНКО.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
