У мене дорослі син і дочка, яких ми з чоловіком вивчили, допомогли купити житло і ще й онуків няньчили. Зараз я живу одна, чоловіка не стало п’ять років тому.
Пенсія у мене невелика, ледве вистачає на все необхідне, а часом, коли куплю пігулки, то буквально економлю на їжі.
Діти чудово знають, яка у мене пенсія, але жодного разу не запропонували допомогу. Якось заїкнулася про те, щоб вони навпіл платили комуналку, адже квартира буде їм після того, як мене не стане.
Син зробив вигляд, що не зрозумів натяку, а дочка сказала, що свою квартиру оплачує насилу.
Як в таке можна повірити, якщо вони щороку з сім’ями відпочивають за кордоном, і не в Єгипті, а на дорогих курортах. Є машини, які теж потребують догляду і вкладення грошей, але, тим не менше, їздити на роботу громадським транспортом не хочуть, не комфортно. А це все-таки була б значна економія.
Дочка любить кожен місяць купувати собі обновки, не шкодують для внучки грошей, на кишенькові витрати дають їй більше, ніж у мене пенсія. За сина взагалі мовчу, там всім розпоряджається невістка, і якби він навіть хотів допомогти, вона не дозволить. Коли сусідка мені каже, що діти оплачують їй комуналку, привозять продукти і вже кілька років поспіль відправляють її на море, мені стає прикро, адже я не менше допомагала своїм дітям, ніж вона. Раніше я у неї позичала гроші, а тепер соромлюся, переживаю, що вона запитає, чому діти не допомагають матеріально.
Я згадую, як нам з сестрою батьки допомагали всім, чим могли, але і ми дякували їм, ніколи з порожніми руками не їздили до них, крім продуктів купували вугілля і дрова на зиму, а пізніше і газ їм провели за свої гроші. Нам ніхто не натякав, ми самі знали, що так потрібно, а я мабуть, не змогла правильно виховати своїх дітей. Я б не проти переїхати до дочки на рік або два, а свою квартиру здавати, трохи зібрала б грошей, гляди і дожила б на них, але навіть боюся сказати їй про це. Хоча квартира у них дозволяє жити там і мені.
Не знаю, як інші пенсіонери живуть на свої пенсії, у мене не виходить, хоча я дуже економна. Поки був чоловік, він навіть, пішовши на пенсію, продовжував працювати, але замість того, щоб трохи відкласти на старість, ми все віддавали дітям. Тоді їм було потрібніше. І ось така подяка з їх боку.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
