fbpx
Історії з життя
Перед дітьми я завжди добра і турботлива мама, вся з себе така правильна. Але я маю друзів і досить непогано проводжу з ними час. Правда, діти ніколи мене не бачили після тих зустрічей. Я відводжу їх до своєї мами тоді. Тому для них я янгол

У мене двоє дітей, старшій дочці зараз 16 років, а молодшому синові 12. З їхнім батьком ми розлучилися три роки тому, причому дуже цивілізовано, без сцен. Причина банальна: я була захоплена вихованням дітей, працювала, чоловікові мало приділяла уваги, а він ходив до іншої жінки за любов’ю. Коли я стала здогадуватися, він зізнався і пішов. Вирішили дітям усієї правди не казати, сказали їм що розлучаємося, тому що нам важко жити разом. Діти дуже переживали, але змирилися.

Чоловік мій переїхав до тієї іншої жінки, але ми довгий час їм говорили, що тато просто знімає квартиру і там зла господиня, тому зустрічі можуть бути тільки у нас вдома. Чоловік приїжджав, ми з ним не лаялися, але я намагалася піти з дому – мені неприємно було його бачити. А через рік діти дізналися, що тато одружився (моя мама їм розповіла), дуже засмутилися, навіть батька якийсь час бачити не хотіли. Чоловік поговорив з дітьми, але ті поставили умову – якщо батько хоче з ними бачиться, то ніколи не покаже їм свою нову дружину, їм це неприємно. Так, погоджуся, діти у нас трохи собі на умі, але вони ж діти.

Перед дітьми я завжди добра і турботлива мама, вся з себе така правильна. Але я маю друзів і досить непогано проводжу з ними час. Правда, діти ніколи мене не бачили після тих зустрічей. Я відводжу їх до своєї мами тоді. Тому для них я янгол.

Мій коханий чоловік живе один, у нього є своя квартира і машина. Він не перший красень, але дуже добрий. У нього була сім’я, син його уже виріс, йому 19 років, аліменти платити не потрібно, фінансово забезпечений. На перше побачення подарував квіти, але я віднесла їх сусідці – що я дітям поясню? Я їм пообіцяла, що поки вони не виростуть, я своїм особистим життям займатися не буду, чому вони зраділи. Ось так, потихеньку я стала бігати на побачення, крадькома, як дівчисько. Нікому не довіряла свою таємницю, але чомусь тільки мамі проговорилася, а вона секрети тримати не вміє – все дітям розповіла!

Ось тут і почалася казка, особливо видає донька! Вона впевнена, що я залишу їх, так само,  як залишив тато.

Досі я думала, що зможу примирити дітей із новою реальністю, але ж ні. Тепер вони поставили чітку умову, або вони, або він. Не розмовляють зі мною, доки я не вирішу.

Не хочу залишити життя на потім, але й дітей не хочу засмучувати. Як же бути?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook