Коротше, ми приїхали до РАЦСу … І коли тітонька – реєстраторка запитала: “чи згодні ви?” Я відповіла, що ні!
Я і сама була збентежена власною поведінкою. Ну, про тих, хто був присутній на весіллі, я мовчу взагалі!
Не знаю точно, як і чому так все вийшло. Ми півтора роки зустрічалися. І все було у нас добре. Ми жодного разу не посварилися! Він носив мене на руках, повідомленнями, подарунками та дзвіночками закидав … Взагалі, все було чудово і різноманітно.
Мені здавалося, що я любила його, але моя відповідь в РАЦСі дала зрозуміти – протилежне.
І говорити нічого не довелося. Олексій сказав, що не хоче мене більше бачити. А я, крім жалю, нічого і не відчула.
Перед родичами і перед друзями було дуже незручно, але зараз якось вляглося все і трохи забулося – але трохи.
Ні з ким не зустрічаюся, щоб не заподіяти комусь зайвої шкоди. Та й самій потрібен час, щоб в себе остаточно прийти …
