Переглянула нещодавно фото своєї дочки у одній з соцмереж. Мене друзі заспокоюють, а я не знаю, що робити. Вона ж у мене тиха і скромна. Але те, що я побачила стало величезною несподіванкою.
Або я відстала від життя, або з моєю дочкою щось сталося, погана компанія або щось в цьому роді. Змінилася вона дуже, судячи з соцмереж. Я там таке бачила!
Дочка у мене одна, і ростила я її в поодинці. Чоловік загуляв вже тоді, коли доньці ще й року не було. Коли я дізналася питала: «За що ти так зі мною?», Він відповів: «З тобою стало нудно, ти весь час віддаєш дитині!». Запропонував мені варіант жити з ним разом, але гуляти він все одно буде, але я відмовилася – яка ж це сім’я? Ми розлучилися, і він до цих пір живе з тією, яка його веселить. Ну і Бог йому суддя, добре що акуратно аліменти платив.
Доньку я ростила дуже скромною, старанною і вихованою дівчинкою, іноді навіть намагалася її не балувати новомодними іграшками і іншим західним мотлохом. Воліла купувати їй пупсиків, щоб прищеплювати до неї материнські почуття, дитячий посуд, щоб розвинути в ній хазяйновитість. І в одязі, і в зачісці робила акцент на скромність. В принципі, вона і не вередувала, не вимагала щось таке, як у всіх.
Навчалася дочка дуже добре, закінчила школу з двома четвірками. До речі, в школі не було ніяких романів з хлопчиками. Може їй хто і подобався, але я вимагала, щоб вона почекала з коханням – потрібно думати про навчання, а коли час настане, то закохається і вийде заміж. У неї навіть особливої компанії і не було – так, дві подружки, теж скромниці, як і моя. Я дуже непокоїлась, що в підлітковому віці вона потрапить в погану компанію, але такого не сталося. Все якось вдома, в комп’ютері або в телефоні.
Торік навесні доньці виповнилося 18 років. Подала документи в інститут, поїхала туди, кімнату в гуртожитку дали. Я, взагалі, з легкістю її відпустила – там живе колишня свекруха в передмісті, завжди догляне, та й дочці своїй довіряю. А де їй у нас тут в маленькому місті вчитися? Ми часто передзвонювалися, або спілкувалися. Дивилася її фотографії в інтернеті: все нормально, просто гуляє з друзями по місту. Приїжджала до мене на початку липня на два тижні, ніяких змін я не помітила – все така ж скромниця, я спокійна за неї. Погостювала, поїхала назад.
Через кілька днів після її від’їзду, мені подзвонила моя двоюрідна сестра, і приголомшила: її син зареєструвався в “інсті” і знайшов там мою доньку. Сестра каже: «Якщо хочеш, сама встанови і зареєструйся, але краще тобі того не бачити!». Я зареєструвалася і волосся посивіло: дочка на цьому сайті вже рік, і знімки зовсім не такі, як вона для мене «В фб» виставляє. Якісь вечірки не зрозуміло де, нічні клуби, великі компанії в нічному місті. А на деяких фото вона взагалі на пляжі у купальнику.
Мені мої друзі кажуть, що я відстала від життя, вся молодь в інтернеті так робить. Але не моя ж дочка, вона не всі!
Була думка забрати її, хай би була у мене під наглядом, працювала б, але як же без навчання? Як тепер її контролювати? Бабці явно все одно, внучку тільки погодує і все. Після таких фото я вже переживаю, аби в пелені не принесла. Навіть не знаю, як заспокоїться!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news. – заборонено.
Головне фото – firestock.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся