Під час нашого першого перельоту з сином сталася не дуже приємна історія. Перед нами сиділа молода пара. І відразу після зльоту дівчина зробила мені зауваження, що моя дитина б’є ногою в спинку її крісла. Я вибачилася і поговорила з сином. Він все зрозумів, але зрідка все ж перевіряв терпіння впередисидящих.
Дівчина не витримала і, обурюючись, помінялася місцем зі своїм супутником. Останній незабаром запропонував комусь із нас пересісти на його місце. У “проблемне крісло” перебрався мій чоловік.
На острові ми часто стикалися з цією парою. Вони постійно були чимось незадоволені. Обслуговуванням, їжею, дітьми, великою кількістю водоростей. Вже повертаючись додому, ми зітхнули з полегшенням, коли побачили, що в літаку наші знайoмі знаходяться на безпечній відстані від нас. Напевно, вони думали те ж саме.
Хоча вже через півгодини після зльоту дівчина зі своїм супутником почали опитування серед пасажирів, хто готовий помінятися з ними місцями. Не знаю, чим їм не догодили сусіди в цей раз.
Парочка навіть була готова сісти перед нами. В той момент моє серце завмepло. Їх прохання так ніхто і не почув. Весь політ дівчина простояла. І я здогадуюся, що відбувалося з нею.
Відповідь можна знайти ще в одній, але вже не моїй історії, якою сьогодні поділюся. Її автор сидів у залізничному вагоні навпроти нeзнайoмої подружньої пари. Дама була явно не в собі, вона бурчала і скаржилася рішуче на все.
Її чоловік, навпаки, був добродушним і ввічливим. І цей добродушний чоловік заговорив зі своїм попутником і між іншим запитав, ким він працює.
Вислухавши відповідь, добродушний чоловік кивнув у бік і промовив з легкою усмішкою: «А моя дружина займається виробництвом».
– А що вона виробляє? – поцікавився співрозмовник.
– Нещастя. Вона виробляє своє власне нещастя.
Ця репліка в точності визначає те, що роблять багато людей. Будете ви щасливі чи ні, вирішуєте тільки ви самі.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
