fbpx
Історії з життя
Перш, ніж зайти додому, я стукала в двері. Я знала, що у чоловіка там завжди хтось є і не хотіла зіткнутися з цією дівчиною

З моїм чоловіком Василем я познайомилася на танцях в середині 80-х. Він був старший від мене на 5 років, веселий і харизматичний. Був гітаристом в музичній групі, яка виступала на танцях у вихідні. Крім того, у Василя була непогана посада на цегельному заводі. Він писав вірші і чудово співав пісні. Я була студенткою педагогічного інституту, закохалася в нього по вуха.

Ми одружилися через три місяці після знайомства. Наші батьки зраділи шлюбу, у мене була чудова свекруха, яка поводилась зі мною краще ніж з дочкою.

Все у нас було добре: жили окремо в трикімнатній квартирі, влітку їздили в Крим. У чоловіка була хороша зарплата, а я закінчила інститут і в 1989 році вийшла на роботу вчителем. Дітей ми не планували.

Відразу після розвалу СРСР, ми не знали, чого очікувати, але вірили в краще. Однак, ми не були готові до того, що цегельний завод закриють і Василь залишиться без основної роботи. Потім і в моїй школі перестали платити зарплату.

У нас просто не було грошей на їжу – наші заощадження знецінилися в один день. Василь почав підробляти музикантом, виступав на весіллях, співав у кафе. Там він почав випивати, і я його не звинувачувала – від безвиході я сама готова була почати випивати. Але щось мене стримувало, я знала, що погані часи не назавжди і все ще буде добре.

Василь погас. Він вже не жартував і не сміявся. Його статура стала важчою, обличчя від гopілки розпливлося, очі були постійно червоними. Мій чоловік постарів років на десять за один рік. Я намагалася підбадьорювати його як могла – то приготую щось смачне (з того, що могли собі дозволити), то запропоную прогулятися разом. Але Василь відсторонювався від мене все далі, і я втомилася постійно проявляти ініціативу. Я знала, що нам могло б допомогти нарoджeння дитини, але нарoджyвати, коли все навколо валиться, немає грошей на якісну їжу, я не наважувалася … Та й Василь уже не цікавився мною, як жінкою.

Я працювала вранці, зазвичай звільнялась о другій-третій годині дня. Василь у цей час спав, і його «робочий день» починався о шостій годині вечора. Тобто ми практично не бачилися, а повернутися з роботи він міг і під ранок.

А потім я зрозуміла, що він мені зрaджує. То чиєсь волосся в раковині, то запах жіночих парфумів в нашій спальні, а потім я виявила під ліжком чужу бiлизнy. Я намагалася поговорити з Василем, але він відразу все заперечував. А потім зізнався.

Перш, ніж зайти додому, я стукала в двері. Я знала, що у чоловіка там завжди хтось є і не хотіла зіткнутися з цією дівчиною. Іноді він відповідав мені: «Погуляй ще хвилин двадцять». І я йшла, і гуляла, щоб не заважати своєму Василю розслаблятися з чужою жінкою.

Мені набридло таке життя і я вирішила, що нашого шлюбу більше немає. А тут брат покликав мене до себе в інше місто – він непогано влаштувався, займався бізнесом. Я подала на розлучення і повернула собі своє прізвище. Продавши свої коштовності, в тому числі обручку, я зібрала речі і поїхала з нашого міста, залишивши Василю ксерокопію свідоцтва про розлучення і записку, щоб він мене не шукав.

Я непогано володіла іноземними мовами і брат влаштував мене перекладачем англійської та німецької мов, допоміг з квартирою. Мені було двадцять сім, у мене була непогана зарплата, і нехай поки орендоване, але житло. Моє життя заграло новими фарбами, у мене з’явилося відчуття твердої землі під ногами. Я прихопила зі свого минулого блокнотик з віршами Василя, які він присвятив мені, але в підсумку викинула його в річку.

А потім я вийшла заміж за Анатолія. У нас народилося двоє дітей і я щаслива, що ризикнула тоді піти від свого першого чоловіка.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook