Все почалося тоді, коли в моєї найкращої подруги з родини пішов чоловік до молоденької секретарки з роботи. Зараз Ольга бігає по салонах аби вернути свою красу, а я дивлюся на свою сивину не зафарбовану і думаю, що всі перелічені подругою ознаки, є в мого чоловіка.
Михайло, відколи ми видали заміж доньку, став часто затримуватися на роботі і їздити у відрядження, часто розповідає про те, що у них тепер нова співробітниця і дуже гарна і дуже кмітлива. Тільки й чую, що Дарина зробила те, Дарина придумала те…
– Чого ж ваша Дарина та ще не одружена, раз така чудова?, – спитала я якось його.
– Ця така, що буде довго перебирати, вона абикого не хоче.
– Ось бачиш, – відказала Ольга, коли я переказала цю розмову з чоловіком, – все сходиться, подруго. Так, що поки не пізно, біжи по салонах, бо дивися, піде чоловік і вже нічим не поможеш!
І на свою голову, я подалася по магазинах та салонах, а там і побачила, що машина чоловіка припаркована біля одного кафе, дуже дорогого, а він мені казав, що на нараді…
І от стою я вся з тими пакетами, нова зачіска паде на очі і нічого не бачу чи то через те, що щойно стрілки набила і очі ще сльозяться. Одним словом, вся така красива стою і не знаю, що мені далі робити.
Взяла хустинку і приклала до очей та скривилася, адже те саме я хотіла й з губами зробити… Видно, якесь чуття самозбереження включило мої ноги і понесло в те кафе – хай буде що буде, лиш би ці експерименти з красою вже припинилися.
Вриваюся я така вся, щілинками очей обводжу присутніх і бачу спину свого чоловіка. Попався.
– Привіт, любий, нарада вже скінчилася, – одразу до нього.
– Так, я тут з Валерією Василівною обговорюю деякі питання, – почав затинатися чоловік.
Валерія Василівна його вірна секретарка, дама за нього старша на років шість, тому я не зрозуміла, чому це треба обговорювати в такому дорогому кафе. Аж тут пливе ця Дарина і я зрозуміла, що Валерія просто для прикриття тут сидить. Дарина так масно дивиться на мого чоловіка, голос воркує, вії злітають, ну геть тобі гіпноз.
В чоловіка одразу така посмішка на обличчі глупа стала, аж мені стало смішно. Поки Дарина жебоніла до чоловіка, я глянула на Валерію аби знайти в ній підтримку щодо такої смішної ситуації і тут побачила її реакцію. То наче я збоку. І тут мене наче громом вдарило!
– І давно це у вас, – спитала я, чітко дивлячись Валерії в очі.
– Недавно, але я давно люблю твого чоловіка. Ми чекали, коли ви видасте доньку заміж. Михайле, та скажи їй нарешті!, – вигукнула вона, намагаючись відірвати чоловіка від розмови з Дариною.
– Надіє, ми цей. Ми любимо один одного і вже рік разом. Я все хотів тобі сказати…
– От і чудово!- вихопилося в мене, – Нарешті це все скінчилося! Ходімо, Дарино, відмітимо, що й вам не перепало й від мене відпало.
Дарина тільки очима кліпала і нічого не розуміла. Ми тоді так гарно посиділи, прийшла Ольга, але я сказала, що мені не треба співчувати, бо я хочу жити зі знанням того, що є насправді, а ілюзії, то вже не мій вибір.
Дарина сказала, що мені пасуватимуть стрілки і вона мене рахувала за серйозну конкурентку. Я їй подякувала за комплімент і розповіла деякі подробиці про Михайла в побуті, що остаточно її остудило.
А Валерії я можу лише поспівчувати, вона взяла мою ношу і недовіра тільки зростатиме з черговими новими жінками, але це вже не мій клопіт. Чи у них щире кохання, як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота