fbpx
Історії з життя
Після довгих роздумів, я зрозуміла, що не отримала від шлюбу нічого, крім купи турбот, проблем і самотності. Вирішила поговорити з чоловіком, але через маленьких дітей, нескінченні клопоти поговорити не вдавалось. Тоді ми вирішили написати один одному листи.

Кілька років тому ми були звичайною сім’єю. Чоловік щодня ходив на роботу, вечорами допомагав мені гуляти з дочкою і купати її. Часто у вихідні ми їздили всією сім’єю кудись на відпочинок. Коли народилася друга дочка, ситуація ускладнилася. Мені стало важче займатися домашніми справами і доглядати дітей, і я почала дорікати чоловіку в тому, що він має можливість розвиватися в професійному плані, а я сиджу вдома в чотирьох стінах.

Чоловік допомагав мені в свої вихідні, але моя моральна втома і невдоволення рутинними побутовими клопотами наростали. Чоловік часто ходив в гараж ремонтувати машину, їхав один на дачу, забував зробити те, про що я просила.

Я часто злилaся, стала дратiвливою. Пробувала віддати старшу дочку в садок, але вона часто хвoріла, тому легше не ставало. Чоловік з ранку до вечора пропадав на роботі, мені зовсім перестало подобатися моє життя.

Після довгих роздумів, я зрозуміла, що не отримала від шлюбу нічого, крім купи турбот, проблем і самотності. Вирішила поговорити з чоловіком, але через маленьких дітей, нескінченні клопоти, поговорити нам не вдавалось. Тоді ми вирішили написати листи один одному.

В листі потрібно було написати все, що не влаштовує нас в нашому сімейному житті і взагалі, що не влаштовує нас один у одному . Увечері діти заснули, і я почала писати. Написала на три аркуша! Як я втомилася від декретної “відпустки”, від нашого шлюбу, від того, що він ввесь час на роботі, возиться з машиною або на дачі. Що я більше так не можу, не хочу і не розумію, навіщо взагалі потрібно було одружуватися.

Наступного вечора я простягнула свій лист чоловікові. Він прочитав, замислився. Потім посміхнувся і сказав: «Ну, діти підростуть, і все зміниться». І віддав мені свій лист. Я відкрила його з невдоволеним обличчям, чекаючи таких же багатосторінкових докорів в мою адресу і вже готова була сказати, що подаю на розлучення. Розгортаю один великий аркуш, а на ньому всього шість слів: «Люблю тебе такою, яка ти є!»

Я не очікувала … Чекала на все, на що завгодно, але ніяк не на це. Я не знала, що сказати. Той вечір ми провели удвох, і більше я нічого не просила пояснювати.

Я зрозуміла, що у моєму житті немає більше таких людей, як чоловік і діти, які любитимуть мене просто так, такою, яка я є. Не за професійні заслуги, і не за гроші. Той «лист» я зберігаю дотепер і на все життя я запам’ятала його зміст.

А діти, підросли … Тепер наше життя дуже змінилася. Ми можемо разом подорожувати, відвідувати парки, музеї, можемо веселитися разом і ходити в походи.

Іноді я згадую той вечір, і така щаслива, що у чоловіка вистачило розуму написати в листі саме ті шість слів! Інакше ми б розлучилися і нашої щасливої родини не було б.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook