Жила була жінка, яка уже й забула хто вона насправді. Звали її Наталя. Вона тягла на собі все: дитину, роботу, дім та побут. Так, у неї не було чоловіка. Але було дуже багато друзів та подруг.
Начебто і допомогу їй пропонували, і увагу виявляли, та й чоловіки симпатизували. Але і. Звикла вона все сама робити, усі негаразди сама вирішувати.
Так би й тягла Наталя все й одразу на своїх плечах, якби не один випадок.
Любила Наталя помріяти. Сідала ввечері, заплющувала очі і летіла у свій вигаданий світ. Там вона не була самотньою дівчиною з маленькою дитиною. Там вона кохала і була коханою. Там вона ходила в легких повітряних сукнях, стукаючи по бруківці тоненькими каблучками.
А ще любила Наталя інтернет-магазини. Не купувала, ні. Грошей шкодувала та й не бачила в цих покупках особливого сенсу.
Замовляла лише синові гарні одежки та іграшки.
І ось, в один онлайн – шопінг, потрапила Наталі на очі сукня. Та ще яка! Саме така, в якій ходила дівчина у своїх мріях. Рука сама потяглася і поклала сукню в кошик. Після оплати замовлення Наталя сто разів передумала, але вже було пізно.
Через три дні кур’єр доставив гарний пакет. Сукня сіла як влита. Наче хтось невидимий зняв із Наталії мірки і пошив це чудове вбрання.
А після того, як Наталя одягла цю сукню на роботу, почалася низка приємних подій.
Колега покликав до кінотеатру. Синок зробив найкращий комплімент та приніс букетик польових квітів. І сумки із магазину тепер допомагали донести зустрічні чоловіки. Тому що негоже дівчині в легкій сукні, тягнути важкі пакети.
Відразу знайшлися гроші на туфлі та гарну зачіску. І за цією, першою сукнею, в гардеробі з’явилося ще одне. І ще. І ще.
Джинси, розтягнуті светри, смішні кофточки на кнопках, та інші, давно не модні речі, полетіли в сміттєвий бак.
А через рік Наталя вийшла заміж за хорошу людину. І в її гардеробі тепер лише сукні.
Адже коли ти в сукні змінюється хода.
Змінюється погляд.
Змінюються думки.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
