Рівно три роки тому ми цього дня відзначали із сім’єю день народження свекра. Чудово посиділи, побалакали і розвіялися. У мого чоловіка Ігоря був чудовий настрій, він весело жартував і згадував кумедні історії.
Наш син на свято не прийшов. Після застілля ми з Вікою провели свекруху додому, а чоловік залишився вдома. Я думала, що він одразу ляже спати.
Так і сталося. Він заснув просто перед комп’ютером. Віка пішла відпочивати, а я вирішила випити кави. Налила напій у кухоль та звернула увагу на сторінку, яка залишилася відкритою на комп’ютері.
Це була одна із соціальних мереж. Він хотів видалити повідомлення, але, мабуть, вимкнувся. Я вирішила подивитися, що там за таємне листування. Коли я побачила фразу “я тебе кохаю”, мені стало не по собі якось. Чоловік писав це своїй колишній співробітниці.
Я одразу згадала слова свого батька. Він був проти наших стосунків з Ігорем, він був упевнений, що ця людина не зможе зробити мене щасливою. 28 років шлюбу я доводила йому протилежне.
За цей час ми багато чого пережили. Я виходжувала його довгі роки після тієї зимової ночі, коли він не впорався з керуванням на слизькій дорозі. Я допомагала йому стати на ноги у прямому сенсі цього слова. Я оплатила йому курси, аби він міг змінити кваліфікацію і почати працювати у іншій сфері.
Я все це пройшла заради нього. Він дякував мені за турботу та підтримку, присягався у щирості та любові. А, як з’ясувалося, весь цей час мав іншу.
Я піднялася з дивана і пішла до дочки. Я їй розповіла про все, ледве стримуючи сльози. Віка скасувала видалення повідомлення та почала перечитувати листування.
Ми переконалися, що зв’язок між ними не випадковий, і зустрічаються вони не перший рік. Віка сфотографувала листування. Вона мала чіткий план, і я їй довіряла, адже в моїй голові був повний безлад. Донька написала повідомлення Світлані: “Якщо у вас таке кохання – забирайте тата, ми вам і валізу зберемо”.
Світлана прочитала повідомлення та вийшла з мережі. Віка відправила всі фотографії батькові і написала: “Тато, будь чоловіком, йди!”. Вона мене обійняла і сказала, що завжди буде поряд.
Нам залишалося лише дочекатися пробудження Ігоря. Я не знала, як він відреагує. Чоловік прокинувся від дзвінка Світлани. Він відповів просто при нас. Потім без зайвих слів підвівся, одягнувся, глянув на нас і пішов. Віка лиш замкнула так само мовчки двері за ним.
За два дні він приїхав за речами, як він тоді сказав. Збирав він їх і не збирав. Довго сидів у кімнаті, а потім вийшов до мене поговорити. Сказав, що кохає лиш мене і просив простити за все. Так, колись зі Світланою згрішили, але обоє мають сім’ї і їхні стосунки переросли у щось інше, більш платонічне:
— Ми спілкувались і обговорювали наші сім’ї. Ділились удачами і негараздами. Підтримували один одного. Так, я казав їй що люблю, але швидше як сестру. Кохаю і завжди кохав лиш тебе. Вона мені подруга. сестра, але не жінка з якою я б хотів прожити залишок життя. Ти ж мене на ноги поставила, як ти могла подумати, що я зможу поглянути на іншу? Ти ж мене знаєш, ми ж з тобою вік прожили.
Він поки у своєї мами живе. Щодня приходить, або телефонує. Вчора узагалі з цією Світланою прийшов. Вона ту ж історію розповідає. Кається, просить не руйнувати нашу родину через непорозуміння.
Я вже й згодна його прийняти, вже й ніби й розумію його, але моя донька, Вікторія, проти. Сказала, що не спілкуватиметься зі мною, якщо я тата прощу. Запевняє, що все це казка для одного слухача і Світлана, мабуть не хоче розлучатись з чоловіком і не баче майбутнього з нашим татом, от і дали обоє задній хід.
Заплуталась геть. Не знаю Як вчинити? Як же буде правильно?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.