Після розлучення з чоловіком я не мала іншого вибору, як переїхати зі своїми дітками до мами. Ми кілька років намагались тягнути дітей, але мій старший син особливий і працювати я не могла на повну. Звісно, я отримую виплати, але їх нам просто не вистачало. тож мама моя за кордон подалась на роботу. Саме тоді прогулюючись із сином я й зустріла свого вітчима.
Мама в мене жінка гарна, дуже активна і дієва. Крім мого тато, вона тричі заміжньою була і всі чоловіки її були дуже хорошими господарями і маму любили дуже. Та вона у мене для довгих стосунків не створена. Щойно вийшовши заміж, мама моя починала шукати приключку на свою голову. Скільки себе пам’ятаю моя мама була зайнята душевними переживаннями. То до весілля чергового готувалась, то до розлучення.
Все в житті моєї мами було на повну. Не вміла вона ні тихо розійтись, ні тихо заміж вийти. біла сукня, оркестр, найдорожчий ресторан, а потім биття посуду розбитий посуд і з’ясовування стосунків не гірше ніж у книгах. Все в ній було на максимумі, мама моя ніколи не жила на половину.
Ігор Степанович мамин третій чоловік. Спокійний, інтелігентний, дуже розумний. Його одного я якось зразу почала називати татом. Він побачив мене. Мама все життя була зайнята собою, її кавалери нею, а Ігор Степанович робив зі мною уроки, вчив рибалити, вишивати і готувати. Ми з ним могли розмовляти годинами. Саме він навчив мене читати книги і розбиратись у живописі.
Історія їхнього кохання була не надто красивою. Ігор Степанович довго зустрічався з мамою. Вони обоє були не вільні, аби одружитись із мамою Ігор Степанович пішов із родини де в нього було двоє дітей.
Жінка його не простила і забрала дітей у невідомому напрямку не залишивши контактів ніяких. Скільки він з нами жив, усе шукав куди ж вона поїхала, але наскільки я пам’ятаю, так і не знайшов.
Мама з ним розлучилась вже тоді, як я не жила уз нею. Я саме заміж вийшла, у мене первісток з’явився. тож причину їхнього розлучення я якось не знала. та й мама моя нікому нічого не пояснювала ніколи. була любов і нема, їй цього було достатньо.
Мама моя вже три роки в Мілані. там вона заміж вийшла майже відразу за сина сеньйора якого доглядати наймалась. Мені допомагає дуже, навіть не знаю, як би я вижила якби не її кошти і передачі. та й їздили ми з сином уже два рази в Італію, аби малий там певні процедури пройшов. На Жаль у нас поки такого я не має навіть.
Так от. Прогулюючись із дітьми у парку я випадково зовсім зустріла свого вітчима, чи тата як я його і досі кличу – Ігоря Степановича. Він мене одразу упізнав, ми радо обійнялись, навіть сльозу пустили. Він познайомився із дітьми і от що цікаво, мій особливий син який зовсім не сприймає чужих людей навіть посміхнувся Ігору Степановичу і дозволив потиснути його руку, що навіть для мене є величезною рідкістю.
Слово. за слово. Я дізналась, що мій тато таки знайшов свою родину після розлучення із мамою. але там його ніхто бачити не хотів і спілкуватись теж. діти відвернулись від нього, тож він нині один. Працює, живе у своїй квартирі, самотній. Я тоді запропонувала йому зайти до нас на гостину, та й донька моя була рада появі діда і дуже хотіла йому ляльки свої показати.
Ігор Степанович став приходити до нас часто. Він був мені свого часу хорошим татом і наставником і став прекрасним дідом для моїх дітей. А головне – мій син на нього дуже гарно реагував. Матері, що мають таких діток мене зрозуміють. дуже важливо мати поряд людину таку, яка тобі на поміч стане завжди.
Тепер я могла не тільки у перукарню сходити, а й на роботу вийти, хай і на пів дня. Ігор Степанович мене виручав, водив сина на заняття, забирав його, вони гуляли.
Коли ж моя мама дізналась, що я відновила контакти з її колишнім чоловіком несподівано виступила різко проти. Вона заявила, що того чоловіка не хоче бачити у своєму домі і якщо я не припиню з ним спілкуватись, то вона не буде більше мені абсолютно нічим допомагати.
Я намагалась їй хоч щось пояснити, але вона мене чути не хоче зовсім. У мами все в житті або сіре або чорне. Для неї не існує дружби і якихось людських відносин після розлучення. зараз вона зі мною розігруює один зі своїх сценаріїв. Вона і справді припинить будь-які контакти, якщо я продовжу спілкуватись із вітчмом.
Не знаю. що робити і як бути. Я тільки на роботу вийшла, тато мене і справді рятує. Я нарешті змогла видихнути і перекласти хоч маленьку частину своєї ноші на плечі Ігоря Степановича. Та й він радий, що ми в його житті є. Дітей моїх онуками називає, усю чоловічу роботу в домі переробив. Не раз говорив, що ми йому єдині рідні люди нині. Навіть , заповіт на мене склав, але ж то таке – не головне.
Як мені тепер бути? Мама далеко у неї там своє щасливе життя. Мене до себе вона не кличе, адже я ніколи не була у її пріоритетах, проте допомагає гарно. А Ігор Степанович мій тато якого у мене ніколи не було. Він завжди поруч і готовий допомогти.
Як же бути? Кого обрати?
Кароліна Є.
07,02,2023
