fbpx

Після того, як мене засватав Іван мама настояла на тому, щоби ми поїхали до його батьків на гостину. Ми ще за столом сиділи, як мама прошепотіла, що ніколи не віддасть мене в ту родину. Уже час і сукню купувати, але мама категорично проти мого шлюбу

Після того, як мене засватав Іван мама настояла на тому, щоби ми поїхали до його батьків на гостину. Ми ще за столом сиділи, як мама прошепотіла, що ніколи не віддасть мене в ту родину. Уже час і сукню купувати, але мама категорично проти мого шлюбу.

З Іваном я пів року тому познайомилась. Звичайний обмін люб’язностями в кафе переріс у дещо більше. Якщо існує кохання з першого погляду, то це саме воно.

Ми ні дня не можемо прожити окремо одне від одного. Він на руках мене носить в усьому догоджає. Такого ставлення, таких почутів я ніколи і ніде не бачиа. Ми одне ціле, от тільки мама цього розуміти не бажає.

Коли Іван запропонував мені вийти за нього, я звісно ж погодилась. Я не мислю свого життя без нього, здається, якщо не чутиму його голосу, то й дихати перестану.

Мама була знайома з Іваном і знала про наші відносини, тож сказала з усмішкою: “Як таке діло, засилай сватів”.

Читайте також: Я говорю, а донька в сльози. Каже що від мене такого не очікувала і в такий час вакий я повинна була її зрозуміти і підтримати, адже вона роботу може втратити. А я казала і кажу ще раз – з онуком не сидітиму, хай там що. І не потрібно обурюватись, впевнена вислухавши мене ви все зрозумієте і підтримаєте мене

Однак її ставлення до мого нареченого різко змінилось після того сватання. До нас прийшли батьки наеченого і його друзі. З родиною Івана я знайома була і звикла до їхніх відносин, а от маму вони насторожили. Ще під час застілля мама почала напрошуватись на гостину до сватів майбутніх. Вони спочатку віджартовувались, але трішки посидівши все ж погодились. зустріч мала відбутись наступного тижня.

Ще під час тих відвідин мама мені сказала, що в ту родину мене не віддасть. Причиною стали відносини між батьками Івана. Справа в тому, що вони геть не вміють спілкуватись спокійно. Усе у них переходить на лемент. От сіли ми до столу а батько чоловіка давай мамі виказувати, що вона не подала солі і хліба. Та давай питати чого він того не зробив, як такий розумний.

От у них так завжди: починається з дріб’язку якогось, а переходить у казна-що. От і того разу ми мали що слухати, ні про що й поговорити не могли, бо слухали батьків Івана. Так вони і на сватанні у нас поводились і тоді, як проводжали нас на автобус, після відвідин.

І ось, час сукню купувати і до весілля готуватись, а мама заявила, що не буде мене благословляти і крапка.

— Ти його усього лиш пів року знаєш. Придивись краще, може поживіть разом зо три роки. Ти чула як вони між собою розмовляють? Ти собі такого хочеш? Іван твій не такий, а ти впевнена, чому так вирішила, бо кохаєш? Як він з дитинства іншого не бачив, то чого ти думаєш, що він не такий як тато, чи мама його. Та там навіть дід із бабою і ті інакше не спілкуються.

Ну і от що мені тепер з нею робити, га? Набрала в голову і стоїть на своєму. А те що ніхто мого Івана як я не знає, так і чути не хоче. А він не такий, я знаю, я відчуваю.

Дарина П.

18,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page