fbpx

Я говорю, а донька в сльози. Каже що від мене такого не очікувала і в такий час вакий я повинна була її зрозуміти і підтримати, адже вона роботу може втратити. А я казала і кажу ще раз – з онуком не сидітиму, хай там що. І не потрібно обурюватись, впевнена вислухавши мене ви все зрозумієте і підтримаєте мене

Я говорю, а донька в сльози. Каже що від мене такого не очікувала і в такий час вакий я повинна була її зрозуміти і підтримати, адже вона роботу може втратити. А я казала і кажу ще раз – з онуком не сидітиму, хай там що. І не потрібно обурюватись, впевнена вислухавши мене ви все зрозумієте і підтримаєте мене.

Я тоді зареклась, що то востаннє. Але нещодавно мені о шостій ранку зателефонувала моя дочка і попросила мене приїхати до них уже за годину. Виявляється, вночі у мого онука піднялася температура і вести його в садок було неможливо.

Донці та її чоловікові треба було йти на роботу, і вони просили дуже їх виручити – посидіти з онуком. Дзвінок дочки мене засмутив. У мене цього дня вже були плани. Я хотіла спекти торт і сходити в гості до подруги. Але замість запланованого привітання для подруги у її ювілей, мені довелося їхати до дочки і сидіти зі своїм онуком що увесь день хникав і кликав маму, адже був не здоровим.

Це сталося у п’ятницю. У суботу я теж “попливла”.  З самого раночку з носа потекло і термометр показав під сорок. За два дні я трохи оклигала. Ще слабка була, але вже сходила до магазину і навіть котлет накрутила.

У неділю ввечері мені зателефонувала доня і проникливим голосом запитала про моє самопочуття. Я ж їй кажу що так і так, стало краще, он котлети жарю, коли вона дізналася, що все так, то дуже зраділа. Сказала, що вранці по мене приїде таксі, щоб я не їздила в такому стані в автобусі.

Читайте також: Вони ще запитують. чого я так гостро реагую і серджусь? Мама каже, що вчинила по-справедливості ще й мені дорікає, мовляв, могла взагалі нічого не давати, дякуй, доню, і тому. А в чому справедливість мені цікаво? Багата стала ще багатшою, а мені так краплю на суху землю

Вона нещодавно вийшла із декрету. Коли вона вийшла з декрету, то пообіцяла начальнику, що не ходитиме на лікарняний: якщо дитина занедужає, то з нею сидітиме бабуся. Тобто я. Моєї думки та моєї згоди ніхто не питав. Мене просто поставили перед фактом. Дочка не розуміє, що після таких посиденьок я сама довго приходжу в себе. така історія кожного разу. Я одразу підхоплюю те, що онук із садка приносить. В аптеку відношу всю пенсію.

Тож у понеділок я їй пояснила, що більше не можу її виручати. Мій стан погіршується, я не молода, мені потім дуже важко прийти до тями. Зрештою, я запропонувала дочці найняти няньку, або домовитись із літньою сусідкою у якої здоров’я міцніше.

Доня моя аж захлипалась. Сказала, що від мене такого не очікувала ще й образилася. Вона не хоче зрозуміти: чому це я, перебуваючи на пенсії, не можу сидіти зі своїм сином. а те що зі мною постійно таке стається і що мені зле, її не обходить якось. Вона з дитинства такі стани на ногах перебігує і у неї в голові не вкладається, що комусь треба тиша спокій і просто відпочинок.

Ходжу другий день і ніяк не можу заспокоїтись. ніби я й права, а винною себе почуваю.

а як би ви вчинили у моїй ситуації?

13,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page