У нас рано не стало тата, мама овдовіла в двадцять шість років. Ми з братом тоді тільки пішли в дитячий садок. Тата я майже не пам’ятаю, я і маму в цей період пам’ятаю слабо, але бабуся говорила, що якщо б не ми з братом, вона б за батьком пішла, така була любов.
Все своє життя мама присвятила нам, ніяких кавалерів, побачень і особистого життя. Тільки робота і виховання дітей. Хоча жінкою мама завжди була красивою і ефектною. Ми з братом були б не проти, якби у неї з’явився чоловік, але мама сама не хотіла.
Зараз ми з братом вже дорослі. Він став жити окремо відразу після школи, а я тільки кілька років тому зважилася переїхати від мами, вийшовши заміж. Брат теж одружився, але онуками ми поки маму не порадували, одноголосно вважаючи, що спочатку треба стати на ноги.
Підвищеної уваги до своєї персони мама ніколи не вимагала. Але ми з братом знали, як не просто їй дається самотність, тому намагалися відвідувати її частіше.
Півроку тому нас приголомшила новина про те, що мама виходить заміж. Це було несподівано, тому що ні про яких залицяльників вона не розповідала. Але мама світилася від щастя і мило ніяковіла, тому нам залишалося тільки за неї порадіти. Правда, радість була зіпсована знайомством з її обранцем.
Ним виявився дядечко, трохи старший мами, дуже схожий на крота з мультика про Дюймовочку. Він навіть працював в банку, але був якимось дрібним клерком.
Ми з братом були в шоці, але говорити мамі нічого не стали. Поспілкувавшись з ним ми узагалі втратили дар мови. Раптом це любов і з нею він поводиться зовсім інакше. Розписалися вони, стали жити. Маминого чоловіка звуть Георгій, він з усіма своїми пожитками переїхав до мами. Свою квартиру, як він розповідав, залишив колишній дружині і синові.
Якщо раніше до мами в гості я ходила із задоволенням, то тепер намагаюся робити це якомога рідше. Її поведінка мене неприємно дивує. Мама змінилась до невпізнання. Цей дядечко керує нею, як забажає і дозволяє говорити таке, що моя мама ніколи б і не стерпіла.
Для мене ця ситуація просто якийсь паралельний світ. Наша мама – розумна, красива, добре виглядає, працює на керівній посаді і добре заробляє, зі своїм житлом. І Георгій – нічого за душею, зате гонору і любові до себе купа. Тба ще й до мами ставлення таке, що хоч плач.
Кілька разів я намагалася маму напоумити, що це все неправильно, але вона на мене подивилася і сказала, що це її вибір.
– Ви з братом виросли, маєте сім’ї, а я одна. Знаєш, як лячно усвідомлювати, що під старість років ти залишилася одна? Гера непоганий, просто у нього є свої особливості. І це мій вибір, який я прошу поважати.
У мене не знайшлося слів, щоб їй заперечити. Вибір, безумовно, її, але невже зі всієї великої кількості чоловіків не можна було знайти більш гідну кандидатуру? Треба ж себе хоч трохи цінувати.
Вирішила поговорити з братом, розповіла, що бачила і чула. Він пообіцяв усе владнати.
Учора Георгій без мами від пояснень з’їхав. Не знаю, чи це після розмови з братом, чи знайшов він собі кого іншого, але мамі він нічого пояснювати не став. Мама плаче і намагається через знайомих його повернути. просто не впізнаю в цій жінці свою неньку і все.
А може я не права, можливо не потрібно було втручатись і брату жалітись. Хоча з іншого боку, ненька у мене одна.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
