Допоміг допомогти.
— Лізо, ти на сама на себе не схожа, — з тривогою промовив Артем, дивлячись на подругу. Вони були знайомі з дитячого садка, навчалися в одному класі, навіть освіту здобували в одному інституті та в одній групі. Дівчина завжди була оптимісткою, такою собі запальничкою, яка ніби й не помічала перешкод на життєвому шляху. А зараз вона сидить, дивлячись в одну точку і мовчить.
— Знаєш, — неохоче відповіла Ліза, — сьогодні я зрозуміла, що абсолютно безпорадна перед деякими речами. Я намагаюся щосили допомогти, але не можу! Вперше у житті я нічого не можу зробити!
— Тебе образив Олег? — Обережно припустив хлопець. — Ти тільки скажи, і я йому популярно, як треба поводитися з дівчатами!
— Ну, ти як завжди, — на губах дівчини з’явилася слабка посмішка. — Мій герой! Але ні, Олег тут ні до чого, у нас чудові стосунки і ми вже навіть подумовуємо про весілля.
— Проблеми на роботі? Ці старі, не уточнюватимемо хто, ставлять тобі палиці в колеса?
— І з роботою у мене теж все чудово, — поспішила пояснити дівчина, поки друг не навигадував собі казна-що. — Ти знаєш, що я волонтер в одному дитячому фонді? Там один хлопчик. Чарівний малюк шести років, завжди посміхається, лагідний такий. Практично живе у лікарні. У нього проблеми, йому потрібне лікування і допомогти йому можуть лише закордоном. А необхідна процедура коштує стільки, як крило літака. Часу майже не лишилося, а треба зібрати ще майже мільйон.
— А якщо спробувати попросити допомоги по телебаченню? – стурбовано запитав Артем. – Я таке щодня бачу.
– А ми так зібрали основну суму, світ не без добрих людей. — Ліза простягла другові телефон. На екрані було фото симпатичного хлопчика, надзвичайно блідого, але з яскравою посмішкою. – Це Семен. Найбільше у світі він хоче піти до школи та завести друзів. А вчора, – дівчина швидко заморгала віями, відганяючи сльози, – він посміхнувся і сказав, що знає, що врятувати можна не всіх! Персонал шепотівся між собою, що в нього майже немає шансів, а Семен почув. А найстрашніше, що він навіть не плакав. Розумієш, таке маля, а мене втішає!
Ліза не витримала та розплакалася. Їй було так складно, що руки опускалися. У хлопчика в запасі був лише тиждень, після закінчення цього терміну йому відмовлялися давати будь-які гарантії.
Артем втішно обійняв подругу і напружено щось думав. Потім прийняв якесь рішення і криво посміхнувся.
— А як зробити так, щоб гроші дійшли саме для Семенка? — Раптом запитав він у Лізи.
— Чому ти цікавишся? – схлипуючи, запитала дівчина.
– Спробую допомогти.
Через день Ліза знову вирушила відвідати свого маленького підопічного. Перед палатою вона побачила заплакану матір хлопчика, і серце дівчини стислося. Невже сталося непоправне? Усього за один день!
— О, це ви, — чоловік у білому халаті добродушно посміхнувся, побачивши дівчину. – Єлизавето Василівно, у нас чудові новини! Сьогодні вранці прийшли гроші, ми вже повідомили своїм закордонним колегам і вони чекають на Семена. Я вам більше скажу, що на реабілітацію теж вистачить!
— Чудова новина, — полегшено видихнула дівчина, сідаючи на лавку, яка стояла поруч. – А головне, як вчасно! А хто перевів?
— Людина побажала залишитися невідомою, — знизав плечима чоловік. – Його право. Єдине, він кілька разів повторив, що гроші мають у повному обсязі дістатися Семенові.
Пізніше, коли емоції трохи вщухли і дівчина, нарешті, дісталася додому, вона подзвонила другові. В неї виникли певні здогадки, які не заважало б перевірити. — Твоїх рук справа? — Без передмов, поцікавилася вона.
— Не зовсім, — розсміявся хлопець, одразу ж зрозумівши, про що його запитують. – Якось я почув, що мій шеф займається благодійністю. Підійшов та обережно поцікавився. Показав сайт фонду, самого Семена і попросив допомогти. Результат ти знаєш. А ще Сергій Павлович обіцяв відвідати хлопчика, коли він повернеться додому. Та й взагалі, вирішив і надалі допомагати фонду в міру своїх сил і можливостей. Але це секрет!
Ліза радісно засміялася. Життя заграло новими фарбами і дівчина знову була готова йти вперед, несучи з собою добро.
Канал: Olena Didik.
Фото ілюстративне.
