Нещодавно стало відомо, що на західному кордоні України незабаром з’являться платні електронні черги.
Відповідний пілотний проєкт вже запрацював на Закарпатті.
Мова йде саме про перетин кордону для вантажних автомобілів.
Підготовка подібних пунктів пропуску на Львівщині триває.
Також повідомляється, що до електронної чергу можна буде записатися онлайн.
За його словами заступника начальника Львівської ОВА Юрій Бучко, на кордоні вже розпочато зведення місць для відстоювання вантажівок поблизу пунктів пропуску «Рава-Руська», «Шегині» та «Краківець».
За його словами, найшвидше електронна черга має запрацювати саме на «Краківці».
Цитуємо:
“Це перший крок для електронної черги. Машина заїжджає, отримує квиток, має свій номер і на табло буде бачити, коли має виїжджати. Це будуть окремі стоянки, де буде санвузол, душ, кімната для відпочинку. Там можна буде придбати першочергові речі. Тобто, це хтось має обслуговувати. Таку компанію визначить уряд”
Також Юрій Бучко розповів, що електронна черга буде платною.
“В’їзд коштуватиме близько 8 євро (приблизно стільки така послуга коштує у Європі). В електронну чергу можна буде записатися онлайн. Водії зможуть під’їжджати під кордон на встановлений час”.
За словами заступника начальника Львівської ОВА альтернативи електронній черзі можливо і не буде.
“Стоянка на дорозі заборонена, це передбачено нормами закону, що зупинка на дорогах національного значення заборонена. Але оскільки у нас немає умов, поки на це закривали очі…
Із запуском зон для відстою, всі транспортні засоби стоятимуть там. Якщо ми не хочемо цих черг, які нищать полотно дороги, то ми маємо за це платити”.
Як сказав Юрій Бучко, електронну чергу швидше за все запустять восени.
12,08,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся