Хмельничанка Зінаїда Тегза на пенсії, але невтомно працює на українську перемогу з 2014 року. За цей час вона сплела понад 3 000 килимків на фронт і жоден не повторювався. За це її нагородили відзнакою і посвятили в «Волонтери».
«Всю свою енергію, всю свою любов віддаю туди. Зараз плету килимки більше на осінь, на зиму, бо зараз можна ще присісти на святу землю. А килимок можна і в машину покласти, щоб тепленько було, і в танк покласти, і на землю сісти», – розповіла волонтерка.
Тканину жінка бере в швейник майстернях з залишків, а узори придумує сама – жоден не повторився.
«Це така честь, що ти, можеш хоча б якось допомогти своїй Батьківщині, своїм військовим. Пенсія у мене маленька, грішми трішки там я колись допомагала, продуктами теж, а от цим, я щаслива, що можу це робити», – говорить Зінаїда.
За день вона може виплести й три килимки, а зараз має готові 130 – спеціально назбирала для осінньо-зимового періоду і передасть на фронт цілою партією.
За матеріалами Суспільного.
Фото: колаж.
10/11/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся