Уже через кілька місяців українцям почнуть приходити квитанції з повідомленнями про те, що до кінця серпня необхідно сплатити податок на нерухомість.
Податок сплачується за минулий рік і прив’язаний до мінімальної зарплати, в цьому році суми в квитанціях виростуть більш ніж в два рази (на 133%), “obozrevatel“.
Згідно з ст. 266 Податкового кодексу, фізичним особам, тобто простим українцям, дається 60 днів на сплату податку. Відлік починається з дня, коли прийшла квитанція. Згідно з кодексом, платити потрібно тільки за “зайві” квадратні метри. А це від 60 кв.м для квартир і від 120 кв.м для будинків. Якщо є і будинок, і квартира, то податкова пільга становить 180 кв.м. Тобто платити потрібно тільки починаючи з 181-го квадрата.
Гроші йдуть до місцевого бюджету, а місцева влада має право збільшити пільгу. Наприклад, прийняти рішення стягувати плату за квартиру площею понад 70, а не 60 кв.м. Правда, більшість міських рад таким правом не скористалась.
Читайте також: Одразу три хвилі геомагнітного шторму накрили Землю
Ставка податку – не більш 1,5% від мінімальної зарплати (за рішенням місцевої влади може бути і менше 1,5%). Наприклад, у минулому році за квартиру площею 90 кв.м. при ставці в 1% і “стандартною” пільгою, потрібно було заплатити податок розміром 413,4 грн. У цьому році за таку ж квартиру і при таких же умовах доведеться заплатити вже 960 грн.
За кожен місяць прострочення потрібно платити штраф. За перший місяць “борг” збільшиться на 20%. Крім того, на заборгованість можуть нараховувати пеню.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся