fbpx
Історії з життя
Подруга дружини просто дістала – приходить і годинами свої «проблеми» виливає, а у нас дитина, я вкінці-кінців з роботи прийшов

У нас звичайна родина: я, дружина, син. Проте, нещодавно, до нас мало не приписалася новоспечена подруга дружини, яка приходить разом з нею з роботи і йде близько 12 або й першої ночі, і все натякає, що йти не хоче аби вона у нас ночувала!

Моя дружина Тетяна має дуже добре серце, як бачу, але абсолютно не розуміє, що нею маніпулюють. Все почалося з того, що ми живемо доволі дружно, гості у нас рідко, звичайно, у Тетяни є подруги з якими вона час від часу зустрічається, кума, мама. Я не заперечую проти її спілкування з іншими, але вважаю, що на першому місці має бути таки родина.

Тому Тетяна завжди вчасно прийде додому, а якщо й запізнюється, то попереджає. Мене вдома чекає і вечеря і сніданок, дитину з садочка забирає та відводить. Все просто чудово.

Але останнім часом у неї на роботі з’явилася подруга Руслана, яка спочатку напросилася в гості, я в тому впевнений, бо Тетяна не та жінка, яка запрошує колег до себе. Та й сама вона говорила, що їй Руслану просто шкода і тому вона вирішила її вислухати в неформальній обстановці.

– Сергію, ти ж розумієш, що сидіти в кафе. То треба мати гроші. А вона он рулетик купила, ми собі на кухні посиділи та поговорили…

Але ж не до 12 ночі! Дитина в мультиках. Я не маю де вечерю з’їсти, а та подруга все виливає і виливає душу. Яби хоч щось толкове, а то одне й те саме по колу! – чоловік не цінує, вона хоче, щоб він більше заробляв інакше вона планує подати на розлучення…

І ось це по колу по 6 годин кожного дня!
Спочатку Таня злилася на мої зауваження, називала черствим… Але пройшло три місяці, а ця Руслана й далі у нас сидить та все ту ж пластинку включає. Моя дружина чомусь нерви на мені зганяє, бо я бачу, що їй важко повторювати одне і те ж на одну і ту ж інформацію.

А недавно Руслана сказала. Що у нас дуже затишно і вона б хотіла трохи у нас пожити! Я як це почув, то покликав Таню і в її погляді прочитав, що вона теж шокована.

Я просто не знаю як цієї жінки здихатися, бо у мене немає вже й дружини, а дитина замість казочки від мами бачить одні мультики. Дружина каже, що не може вигнати людину, яка потребує допомоги зі свого життя, але я не прошу викидати – хай їй лиє в вуха на роботі, вони й так таким нічим толковим не займаються.

Я вже їй пропонував, що піду до її чоловіка або сам з нею поговорю, але вона знову ж проти, бо «Руслану жалко…»

Отак в своїй хаті я почуваюся зайвим і не знаю, що з цим робити.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page