fbpx

Подруга мені заздрить, а тепер відверто шкодить і тільки тому, що у мене краще життя, ніж у неї. Доки ми були обоє самотні, то вона нічого мені не казала, ми жили душа в душу. Але тепер вона просто нестерпна

Все ускладнюється ще й тим, що ми живемо зараз за кордоном, обоє евакуювалися та намагалися знайти себе в чужій країні. Ми працювали не по професії, бо були менеджерами в компанії, а тут прибираємо в родинах. Хоч різниця в зарплаті просто колосальна, але ж дуже важко звикнути, що ти собі в Україна попивала каву в робочий час, а тут треба добре крутитися аби й за квартиру платити і щось поїсти та ще й відкласти!

Я вам скажу, що за кордоном дуже строго з усім, не заплатив за щось вчасно – штраф, щось не знав з правил – штраф і так далі.

Ти або все виконуєш і живеш далі, або працюєш на одні штрафи.

Тому дуже важливо, щоб люди працювали. Тому ми з Наталкою з самого початку домовилися, що треба працювати і все ділити порівну, інакше просто не справимося з ситуацією.

Спочатку ми мали житло надане владою міста, але потім прийшлося шукати окреме, бо як-не-як, хочеться в наш вік якогось елементарного комфорту.

Житло нам обійшлося в вісімсот євро плюс комунальні і ще треба було заплатити депозит, тому ми дуже витратилися, бо ж на переїзд треба було найняти таксі, докупити деякі речі, яких на квартирі не було, як от холодильник.

Ми з усім справилися, кожна мала свою кімнату і ми зустрічалися ввечері після роботи.

Але так сталося, що я познайомилася з чоловіком, який був теж з України, але вже кілька років жив тут.

Спочатку не думала, що щось з цього вийде, але Саша виявився дуже приємною людиною і у нас дуже багато спільного.

Спочатку я Наталці нічого не говорила, бо ж не знала, що це буде так серйозно. Я знала, що вона кілька років тому розійшлася з чоловіком і поки нікого собі не шукала, бо розчарувалася в стосунках як таких.

І ось ситуація така – у нас з Сашою вже все дуже серйозно і він наполягає на тому аби жити разом.

І тут стали на заваді ці обставини – гроші за квартиру оплачені, він теж живе з другом на квартирі, вільної квартири шукати – варіант, але ж ми цю ледве знайшли, бо українців багато і ціни піднялися на житло в рази.

Почав Саша у мене ночувати і Наталка спочатку нічого не зрозуміла, але потім спитала мене чи це серйозно.

– Так, Наталю, серйозно і ми плануємо щось шукати собі окремо, – кажу я їй.

– Та навіщо окремо, – каже Наталя, – У тебе й так окрема кімната, ми зустрічаємося ввечері і я така стомлена, що лягаю спати і одразу засинаю.

Я так цьому втішилася! Не очікувала, що Наталя буде така розуміюча.

Саша перебрався до нас, на його місце в тій квартирі прийшов інший охочий і всі ми почали жити разом.

А далі почалося те, що мені просто на голову не налазить. Її почала дратувати наша поведінка.

– Ви забагато використовуєте води! Я приходжу додому і швиденько миюся та лягаю спати. Спеціально фіксую на лічильнику скільки я води накрутила, а коли приходжу додому. То бачу, що ви просто дуже багато використали води. Навіть, якщо ділити платіжку на трьох, то все одно я стільки не витрачаю води.

Саша з’їв її страву випадково, бо думав, що то залишила на плиті я, то там таке було! Ми її об’їдаємо і вона на нас працювати не буде.

– Добре, він просто не знав, що на плиті твоя страва. Він знає, де наша поличка і нічого з твоєї не бере.

Далі їй почало не подобатися, що ми не даємо їй спати, хоч сама хвалилася міцним сном.

І вся суть в тому, що вона свої претензії не озвучує спокійно, а це все так, ніби ми їй псуємо життя і все робимо навмисно.

Останньою краплею стало те, як ми платили за квартиру. Все розділили на трьох і Саша за мене заплатив. Вона це як побачила, то сказала, що я дію нечесно.

– Знайшла собі чоловіка аби за тебе платив! Дуже гарно влаштувалася. Я думаю, чому ти так багато води використовуєш – ти просто мало працюєш і частіше буваєш дома. Але за твою воду плачу я! Це хіба чесно?, – каже вона.

– Та заспокойся ти, – кажу я їй, – Ми все з тою водою вже вирішили – пишеш скільки використала кубів особисто ти, а за все інше ми заплатимо.

Хоча вона не рахує того, що чи не кожен вечір вона загружає пральну машину, а ми з Сашою свій одяг перемо разом. Але їй нема й слова сказати – все їй не так.

Як далі з нею жити, бо житло ми ще не можемо знайти?

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page