Мама мені два роки пісні співала, що має проблеми і вона купу грошей на ліки спускає. Я, наївна, їй вірила, відправляла гроші, адже це матуся. А тепер виявилося, що маму можна хоч у космос запускати, а гроші вона у мене виманювала, щоб спонсорувати сім’ю брата.
До брата мама завжди ставилася з зайвим трепетом. Адже хлопчик жив у постійних переживаннях – у нього не було тата. Але брат із цього приводу не сильно хвилювався, він не пам’ятає батька. Коли тата не стало, брат тільки на світ з’явився, а мені було сім років. Для мене це було справжнє випробування.
Мама всім каже, що тягла двох дітей одна, але це неправда. Нам завжди допомагали бабусі та дідусі. З нами сиділи, возили на море, дарували подарунки, робили ремонт у кімнаті. Коли брат підріс, бабуся по батькові обмінялася з мамою квартирами, бо в нас було дві кімнати, а у неї три. Бабуся хотіла, щоб у мене та брата були свої кімнати.
Але якщо бабусі та дідусі любили нас однаково, то мама з братом сюсюкалася постійно. Йому сходило з рук будь-яке бешкетування, адже він бідолашний хлопчик, який ріс без батька.
Коли братові було десять, я поїхала вчитися і більше не поверталася до рідної оселі довше, ніж на місяць. Зазвичай я намагалася підробляти, щоб були зайві гроші. Тим більше я не витримувала жити в одній квартирі з мамою та братом, який з віком ставав усе більш розпещеним.
Після вишу мені запропонували роботу на іншому боці країни, куди я й вирушила. Досі живу тут, хоч контракт закінчився вже вісім років тому. У мене вже своя сім’я, чоловік, дитина у найближчих планах.
Маму я востаннє бачила, коли приїжджала із чоловіком після весілля. Це було шість років тому. Частіше їздити не дозволяє ситуація – дуже далеко, квитки дорогі. Та й особливого бажання немає, тому що у мами всі розмови зводяться до молодшого брата. А про нього слухати вже не можу.
Від армії мама його відмазала, намагалася навчати у виші, але він двічі звідти вилітав за прогули та неуспішність. А потім взагалі заявив, що і без освіти чудово зможе прожити, адже дипломи у житті не головне. Влаштувався кудись працювати, а два роки тому одружився.
Мама віддала молодим трикімнатну квартиру, в якій ми жили, а сама перейшла в нашу двокімнатну, яку займала бабуся. Квартира другої бабусі вже давно була продана і гроші поділені. Саме на ці гроші брата й відмазували від армії, намагалися вчити, а згодом справляли весілля.
Коли брат одружився і почав жити самостійно, мама все частіше почала скаржитися на здоров’я. Ми спілкувалися з нею по телефону, приїхати не виходило, тому я сильно переживала, як вона там, все-таки вже такий вік, небезпечний.
Мама казала, що стежить за здоров’ям, ходить на огляди. Я відправляла гроші, щоб вона могла сходити на прийом до приватника, а потім купити собі все необхідне. Це тривало два роки. Я постійно хвилювалася, тому що у мами завжди було все не слава богу.
Нещодавно мені випало відрядження до міста, від якого до мами можна було доїхати за пів години. Звичайно я поїхала до неї, адже судячи з дзвінків, вона там ледь тепла. Попереджати я її не стала, щоб вона не кинулася прибирати і готувати, є в неї такий пункт.
Я чекала побачити стомлену бабусю з сіруватим обличчям і задишкою, на яку вона часто скаржилася, а мені відчинила двері рум’яна задоволена життям жінка. З оселі смачно тягнуло свіжим печивом. На бідолашку мама не була схожа, що мене й тішило, і наштовхувало на певні думки.
Мама мені начебто зраділа, але поводилася якось підозріло. Одразу почала зображати, як їй погано, але по людині видно, коли у неї проблеми, особливо такі, які мені два роки розписувала мама. Я її запитала прямо – на що їй потрібні були гроші. На огляди? Мені вже не вірилося.
– Я насправді купувала все! Невже ти думаєш, що я обманюю?
– Покажи мені все куплене. Давай, не соромся, – запропонувала я, але мама показати мені нічого не змогла. Як і виписки чи рецепти.
А потім вона під гнітом неспростовних доказів зізналася, що казала неправду мені. Гроші їй насправді були потрібні, але не щоб займатися своїм здоров’ям, а щоб забезпечувати сім’ю брата. Адже їм і ремонт потрібен, і відпочити з’їздити, а ще машину хочуть купити. До того ж невістка у декреті сидить,. А брат працює нерегулярно. Не цінують нашого хлопчика злі працедавці.
– Обманювала, так. Але якби я сказала правду, ти грошей у житті не дала б, – заявила мама.
– Не дала, – погоджуюсь я. – І більше не дам. Тепер все перевірятиму і контролюватиму. Будь-які прохання підтверджуватимеш документально і з чеками. Я там працюю в поті чола не для того, щоб мій брат міг тут відпочивати за мої гроші. Тобі я допомагати готова, а він нехай сам крутиться.
Мама намагалася заперечити, що хлопцеві так складно, часи які, але я навіть слухати не стала. Найменше мене цікавить, як там живеться розпещеному хлопчику.
Мою довіру мама втратила. Але я дам їй ще шанс, гроші на її потреби відправлятиму, але якщо вона знову витрачатиме їх на брата, а мене обманюватиме, то більше не отримає жодної копійки. Нехай мене засудять, скажуть. що я погана дочка та сестра, але я так вирішила. Дуже не люблю, коли користуються мною.
Фото ілюстративне.
