Я завжди вважала проблему невісток і свекрух надуманою! – розповідає П’ятдесяти п’ятирічна Анна Федорівна. – Думала, що з будь-якою дівчинкою можна порозумітися. До минулих вихідних!
А що сталося на вихідних?
Син привіз до нас на дачу свою дівчину. Ну як дівчину, тепер уже наречену: заяву подали, в серпні весілля. Ми її бачили, звичайно, мигцем, але майже не спілкувалися, якось не випадало нагоди. Вони і зустрічаються всього півроку. Причому, саме зустрічаються, разом не живуть, хоча у Валерія окрема квартира. І тут син нас обрадував – мовляв, одружуся! Батько каже – ну, вези тоді наречену на вихідні до нас на дачу, офіційно відсвяткуємо заручини.
Молоді приїхали в суботу до обіду. Звичайно, Ганна Федорівна готувалася до їхнього візиту, наготувала багато чого.
Вони приїхали – я почала накривати стіл на веранді! – розповідає Анна Федорівна. – Кажу гості – Наталю, підемо, допоможеш мені на кухні! Так у мене все готово було, зрозуміло, картоплю чистити я її б не змусила! Максимум, хліб нарізати, серветки дістати. Дивлюся, а вона навіть вухом не повела, не пішла за мною! Залишилася з чоловіками за столом. Сидять, розмовляють, сміються. Думаю, ну може, не почула, не зрозуміла. Принесла все на стіл сама, пообідали ми, вони з Валерієм встали з-за столу і пішли в будинок, відпочивати з дороги, ми з чоловіком залишилися посуд мити і зі столу прибирати.
Кімната для молодих у завбачливої господині Анни Федорівни була вже підготовлена. Після відпочинку ті вирушили на річку і погуляти по селищу, а повернулися знову до накритого столу.
Кажу, давайте зараз чай поп’ємо з пиріжками та бутербродами, а ввечері шашлики будемо смажити. Наталочко, поріж, будь ласка, сир! А вона мені заявляє – «А у мене, Ганна Федорівна, правило: я в гостях волію нічого не робити, відпочивати. Звідки я знаю, як цей сир у вас прийнято різати? Наріжу ще не так, навіщо це треба!»… Я мало не впала! Ось скажи, як сир для бутербродів можна нарізати «не так»? Чесно кажучи, не уявляю.
Майбутня невістка Ганни Федорівни всі два дні діяла строго по своєму правилу – по господарству не вдарила палець об палець. Увечері чоловіки смажили шашлики, Наталя стояла поруч з ними біля мангалу і розказувала байки, поки Анна Федорівна різала овочі і накрила стіл. Відчуваючи, що мати вже на нервах, мити ввечері посуд зголосився Валерій. Наталя навіть пальцем не ворухнула, щоб йому допомогти.
– Ну хоч тарілки зі столу можна було зібрати і віднести до раковини? – дивується Анна Федорівна. – Навіть не подумала! Та й помити можна було, в принципі. Дача у нас упорядкована, є гаряча вода. І посуду не стільки вже й багато, всього чотири тарілки.
На наступний ранок молоді спали до обіду, потім ліниво виплили до знову ж накритого господинею столу, а там і почали збиратися додому – завтра на роботу, мовляв. Наталя принципово навіть ліжко за собою не прибрала.
Теж, напевно, боялася заправити ліжко не так, як у нас прийнято! – зітхає Ганна Федорівна. – Що ж. Таке диво бачу в перший раз.
Анна Федорівна любить гостей, і на дачу до неї часто приїжджає сестра з дітьми, друзі, подруги, товариші по службі чоловіка. І завжди люди якось прагнуть допомогти. Сестра, наприклад, завжди за посуд хапається сама, прибирає зі столу і миє, Ганні Федорівні і підійти до мийки не дає – ти готувала, я прибираю, і не сперечайся! Подруги вічно тягнуть з дому на дачу приготовлені салати – щоб господині не готувати на всю ораву, і навіть не самі близькі знайомі, які приїжджають в будинок в перший раз, обов’язково пропонують господині допомогу: нарізати, зібрати, принести. Звичайно, Ганна Федорівна такою допомогою не зловживає і від усього відмовляється, але тим не менше.
Ну якби я її на дачі просила щось робити! – дивується Анна Федорівна. – Огірки поливати або грядки полоти. Так ні ж! Сир порізати запропонувала, для себе ж.
А може дівчина й права – вона приїхала в гості, її запросили, тому доглядати за гостями повинні господарі? І це з їхнього боку безпардонність, давати гостям доручення – так, ти давай наріж сир, принеси хліб, віднеси тарілки?
Або все ж з боку гості неправильно поводитися ось так – за два дні палець об палець не вдарити, і навіть не запропонувати допомогу?