“Попри ваше ставлення і відкриту до мене не любов, я б і для вас зробила подібне” – кажу своїй нинішній свекрусі. А та лиш очі під лоба пускає, та пхинькає красномовно. Ну так, невістка з власної волі чужим людям віддала 10 тисяч доларів.
Перший мій шлюб був у юні роки і з великої любові. Мій чоловік був із нашого ж села і ми разом ходили до школи, сиділи за однією партою з п’ятого класу.
Любов у нас була, не тямили життя одне без одного, тож батьки зіграли весілля нам одразу після випускного. “Миру вам і любові”. Але не вийшло з нас родини, хоч ми і старались.
Чи то ми виросли, а може й не було у нас мудрості почуття зберегти, та за п’ять років постійних з’ясовувань стосунків ми із Миколою настільки виморились від того життя, що радо розлучились і роз’їхались.
Доньку виховували разом, бо ж жили в одному селі. Ми були швидше братом і сестрою, чи добрими друзями після розлучення, не мали одне до одного ніяких питань. Життя нарізно пішло на користь нашим відносинам, ми усі ці роки товаришуємо і спілкуємось.
Після розлучення я поїхала у місто. Вирішила навчатись, а вечорами працювала баристою. Батьки взяли на себе опіку над онучкою, допомагали мені наскільки мали сил і здоров’я.
Я скінчила навчання, до того часу уже була адміністратором одного із закладів. Донька моя підросла і була вже більш самостійною. Ми із нею поговорили і вона погодилась їхати зі мною у місто. Тут ми орендували квартиру і вона пішла до школи.
Саме у школі я й познайомилась зі своїм другим чоловіком. Він привозив на навчання свого племінника і ми часто перетинались. Спочатку перекидались “добридень” потім розговорились. почали зустрічатись і вже за рік він зробив мені пропозицію.
Артем, мій другий чоловік, не мав свого житла тож ми вирішили придбати будинок за містом. Що я відклала, що батьки мої додали, що мав чоловік. склали все в одну суму й оселились у своєму прекрасному домі. Тут уже 20 років мешкаємо.
І ніби у нас уже й діти є спільні, ніби й живемо гарно, а от для свекрухи другої я не така і край. Бачте, те що Артем мені 2 чоловік і що я на момент шлюбу мала дорослу доньку їй і досі спокою не дає. Шпинить мені тим і за роки жодного доброго слова я від неї не чула.
А це, надумала я у селі хату мамину продати. Вона шостий рік стоїть пусткою. Спочатку там жили квартиранти, але вже який рік там нікого немає. Гроші я гарні могла узяти, 10 тисяч доларів не менше. Ми їх з чоловіком вирішили відкласти до тих, що дітям на житло збираємо.
Та от, саме перед тим, як я в село їхати мала мене Микола – перший чоловік набрав. Чи не вперше в житті я почула у його голосі сльози. Думала, що з першою свекрухою, але ні. Через недбалого сусіда, їхня хата на попіл перетворилась. Микола із сім’єю і свекруха моя перша старенька, лишились без даху над головою.
— Я зароблю на нову хату, або віддам тобі згодом гроші за дім твоєї матері. Людо, я бачив об’яву, ти дім матері продаєш. пусти нас. якщо твоя ласка туди жити.
Ну звісно ж, я дозволила їм переїхати у той дім. Ну а як я могла відмовити, та й чому? Він би для мене те ж зробив, я в тому впевнена.
Артем сприйняв мій учинок спокійно спочатку, а от свекруха спокою не дає який тиждень. Бачте їй ті 10 тисяч доларів спати заважають і їсти через їх втрату вона не в силі.
Кажу, що для неї я б те ж зробила, попри її ставлення, а вона аж підстрибує. Бачте, я не мала забирати гроші із сім’ї і віддавати дім першому чоловіку. Вже й Артему у вуха ллє. що там щось не чисто. Чоловік уже й розпитував, а коли ж нам Микола планує гроші повертати і чи взагалі віддасть.
— А якщо і не буде він мені гроші віддавати, то я й не збираюсь просити і нагадувати – перепишу дім на них і все тут. – кажу Артему. – Не дай Боже нам на їхнє місце. Той дім шість років павуків колисав і мишей розводив і нікому не був потрібен, а тут прямо без нього ми й не жили, так?
У сім’ї тепер напруга. Чоловік образився а свекруха ще й масла до вогню доливає “щось не чисто”. Однак, я не збираюсь свого рішення змінювати і вважаю. що вчинила вірно. Ну хіба ж не так?
Головна картинка ілюстратвина.
