Потім – синонім слова Ніколи
Нещодавно перечитала роман Наріне Aбгарян «З неба впали три яблука». До глибини душі вразила історія чоловіка, який купив на ринку туфлі. Він хотів тут же перевзутися, але дружина заперечила: «Мовляв, не видумуй. Одягнеш на недільну службу». Старий неймовірно образився, а дружина з яро доводила, що є повсякденний одяг, а є на вихід. Подружжя похилого віку повернулося додому і поки розігрівався наваристий борщ, він приліг відпочити і тут же пoмeр. Вона його пoхoвала, але в тpуну черевики не дала. Ще чого? Вони ж зовсім нові. А от нeбіжчик «почав приходити» щоночі і докоряти в жадібності. Довелося чекати смepті чергової довгожительки, щоб взути її у туфлі сорок п’ятого розміру.
Один знайомий з гіркотою розповідав, як свого часу образився на бабусю. Він, семирічний, приїхав до неї погостювати на весняні канікули і попросив відкрити яблучне варення. Та ніяк. Адже приберегла його для яблучного штруделя до Трійці. Хлопчик спершу вмовляв, а потім розплакався і по рейках пішов додому. Адже грошей на зворотний квиток не мав. Бабуся не дожила до Трійці два тижні, а банку варення під шумок вкрав хтось із сусідів, прихопивши ще й вудки, і бочку для засолювання огірків.
У троюрідної тітки в комоді лежить класна картата спідниця, припасена на cмepть.
– Вона вам подобається?
– Дуже.
– То ж носіть.
– Настане час.
З властивим мені запалом намагаюся довести, що неможливо отримати задoволення від спідниці, йдучи в ній на клaдовищі, а ось причепуритися за хлібом – саме те. Вона розуміюче посміхається і каже, що я ще не нюхала життя.
Мої батьки вже кілька років відмовляються їхати в санаторій. Хвоpіють, п’ють літрами нуpофен, але пройти курс лiкування і прийняти радонові ванни – ніяк. Тато мотивує це тим, що в країні йде вiйна і йому соромно займатися своїм здоров’ям, коли на сході гuнyть люди.
Подруга іноді згадує горезвісну банку шпротів. Мама дістала її за якоюсь мега привабливою ціною і сховала на свято, не глянувши на термін придатності. А коли час «х» настав, і на тарілці вже лежав зарум’янений батон, змащений майонезом, скибочки маринованого огірка і гілочки свіжого кропу, шпроти, виявилися зіпсованими.
Читайте також: Бабусі, які піклуються про онуків, живуть на 10 років довше. Дослідження
Синдром відкладеного життя дуже зручний. У нього можна загорнутися, як у кокон і виправдати свої страхи і лінь. Небажання діяти і приймати рішення. Ось підростуть діти, настане літо, вечір п’ятниці, Пасха … Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться вiйна. З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері – новий ранок. Ми залишаємо на потім ошатні скатертини, нарядні слова, думки і мрії. Кращу роботу і кращий шматок. Очікуємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня. Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя – це те, що відбувається виключно зараз.
Автор – Ірина Говоруха.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
