У подружжя народилася дочка. Молоду матір привезли додому, увечері влаштували невелике свято.
Сидять за столом, розмовляють. Раптом щасливому батькові надійшло повідомлення, відкрив, прочитав, посміхнувся і щось написав.
Дружині стало цікаво, запитала: хто? Він відповів, що з роботи привітали. І ніхто уваги не звернув, бо нецікаво.
І ось старше покоління розійшлося додому. Молоді залишилися одні, і чоловік сказав, що батько переказав пʼятдесят тисяч – на народження онуки: “Сам до нас приїде. Зранку заїде, день у нас, уночі знову на потяг».
Дружина спитала: «А чому промовчав? Батьки розлучені, як я зрозуміла, вже багато років. Невже твоїй матері не байдуже»?
Він відповів, що не схотів: раптом їй буде неприємно?
Наступного дня прокинулося подружжя рано. Жінка трохи хвилювалася перед новим знайомством. Добре, що чоловік удома, у нього буде нічна зміна.
Відчинили двері, на порозі з’явився молодий чоловік спортивної статури. Обнявся із сином, невістці – букет троянд. Запитав: «Можу на онучку подивитись? Кажуть, що таких немовлят не показують». І посміхнувся.
Провели до кімнати. Малятко спало, і було незрозуміло, на кого схоже.
Жінка постійно відволікалася різні справи, багато часу проводила з дитиною. Батько із сином тихо про щось розмовляли. І вона не заважала. Не вступала у розмову – вихована жінка, делікатна жінка.
Чоловікові час на роботу, батькові кілька годин до поїзда. І ось настав момент, коли невістка і свекор залишилися самі. Потрібно було про щось говорити, і вона запитала: «Чому ви розлучилися? Розумію, що не найприємніше питання. Можете не відповідати».
Він задумався, потім сказав: Чому неприємне? Я відповім».
На обличчі ні напруження, ні хвилювання:
– Ми з дружиною тяжко жили. Незатишно вдвох. Напевно наша спільна помилка. Припускаю, що з мого боку було недостатньо уваги. Вона ревнувала до роботи, до друзів. Часто неприємні сцени. І обоє розуміли, що треба припинити стосунки. Тримав лише маленький син. Я не міг переступити через межу.
Зняв окуляри, протер абсолютно чисте скло, продовжив: «Сталося так, що я купував овочі та фрукти в тому самому невеликому магазині. З молодою продавчинею віталися, іноді розмовляли. Вона вважала мене постійним покупцем. Прийду, вибираю, наприклад, апельсини. Вона зупинить мене і принесе інші, які лежали за прилавком. І так з усім, до зелені.
Якось запропонувала каву, я не відмовився. П’ю тихо, балакаємо. І тут заманулося їй пересунути важкий контейнер із якимись овочами. Почала піднімати – не виходить. І тоді я залишив каву, ступив до неї. Там простір вузький, і ми були поряд.
І тут зайшла наша сусідка – всім відома пліткарка. Побачила нас і вийшла.
Увечері мої речі опинилися на сходовому майданчику».
Як складно все це слухати молодій особі, яка тільки-но починає жити. Розхвилювалася навіть червоні плями на обличчі: «Як же так? Потрібно було пояснити».
Свекор тільки посміхнувся, але нічого не сказав.
Невістка заспокоїтися не може: «Ви переживали? Сильно»?
Він відповів, що спочатку – так. До матері поїхав до іншого міста. Іноді приїжджав, щоб із сином побачитись. Колишня дружина то дозволить, то заборонить. Від настрою залежало. Коли хлопчик підріс, спілкуватись стало легше – без посередників.
І зірвалося чергове питання: «Знайшли інше кохання»?
В очі невістці подивився: «Ні, і не шукав. Не хотів. Досі її люблю. Натура така – не переробити. У мене все добре склалося. Несподівано кар’єра пішла вгору, став шанованим фахівцем. Заробив собі на квартиру. От і вам допомагатиму. Спортом зайнявся. Знаєш, коли виганяла, то сказала єхидно, що я зіп’юся і під парканом пропаду, чи на смітнику. Усупереч цьому передбаченню над собою працював. Мабуть так доля захотіла. Легко на душі, бо син добре ставиться до мене».
Поїхав чоловік, а молода жінка довго про щось думала.
Вранці чоловік повернувся з роботи:
– Ну, поговорили?
– Так, все мені розповів.
– І що?
– Нічого, я прийняла його як дідуся нашої доньки. Думаю, що дуже гарний дідусь.
