fbpx
Історії з життя
Повіки ледь відкрила. Друга ночі, а в домі ніби слони бігають. Ось вона у вбиральню зайшла, ніби навмисне, гупала там усіма можливими предметами і голосно спустила воду відчинивши двері. Тепер в душ подалась. До ліжка вонадесь о четвертій потрапила, а мені вже й сон не йде. Та й онуки попрокидались, тепер до ранку гратимуться. Ось і ще одна ніч безсонна. І все тому, що я добра

У нас велика родина. Хай не дуже дружна, але живемо разом, тому доводиться миритися. У мене один син. Кілька років тому він одружився і намагався жити окремо. Вони знімали з дружиною квартиру, а ми з чоловіком жили для себе. Молоді нас особливо не напружували, тому стосунки складалися дуже навіть гарно.

Але все змінилося з появою двійні у мого сина і його дружини. Ми, як дідусь і бабуся, були дуже щасливі. Поки вони продовжували жити окремо, все було добре. Я часто ходила до них у гості, аби допомогти з онуками. Невістка вдячно приймала мою допомогу. Мене ж, в свою чергу, все влаштовувало, тому що я знала, зараз повернуся додому і буду відпочивати. Все-таки це дуже навіть добре, коли є можливість окремого проживання.

Але радіти мені довелося недовго. У зв’язку з тим, що невістка пішла в декрет, син став єдиним годувальником їх великої родини. А двоє дітей, самі знаєте, це дуже не просто, як морально, так і фізично. А вже тим більше – матеріально. Так як син у мене молодий спеціаліст, кар’єри ще не встиг зробити, то і заробіток у нього трохи вище середнього. Цих грошей цілком достатньо для молодої сім’ї без дітей. Але коли двоє малюків, та ще й квартира наймана, то такого заробітку на нормальне життя, звичайно ж, не вистачить. Після кількох місяців постійних позичок, ми з чоловіком запропонували переїхати дітям з онуками до нас. Вони, з полегшенням зітхнули.

Квартира у нас велика, чотири кімнати. В одній ми з дідом. Другу віддали для сина з дружиною. У третій зробили дитячу. Остання залишилася як вітальня, в якій ми вечорами любимо збиратися всі разом.

Так і жили, поки до нас не підселили ще одного жителя. Одного дня ​​невістка попросила дозволу пожити кілька днів її сестрі у вітальні. Я не дуже зраділа цій перспективі, точніше зовсім була не рада, але все ж погодилася. Мені таку історію розповіли, що просто шкода стало дівчину. Але правду ж кажуть: не роби добра, не отримаєш нічого недоброго. Ось тепер я і на власному досвіді це перевірила.

Мало того, що сестра виявилася норовливою, так вона ще й додому поверталася за північ. Починала стукати і топати по квартирі, не даючи тим самим відпочивати. Я розумію, що вона молода і у неї своє життя, але це її особисті справи. Чому я на старості років повинна все це терпіти? Намагалася поговорити з дружиною сина, але вона дуже жаліслива просить поки не вказувати її сестрі на двері. Їй, бачте, нікуди більше піти. Їх батьки живуть в провінційному містечку, а сестра тільки влаштувалася на нову роботу.

Я все розумію, але хто буде розуміти мене? Як я бачу, цій дівчині абсолютно все подобається і нікуди вона не збирається. Вони з невісткою повні протилежності. Такі різні люди, що ніколи не подумаєш навіть про їх спорідненість, якщо не знаєш про це.

І ось я тепер сиджу вечорами і думаю, як мені вчинити? Образити невістку і попросити з’їхати її сестру? Тим більше що спочатку розмова йшла про кілька днів. Або продовжувати терпіти, щоб не зіпсувати відносини в родині? Допоможіть порадою, як зробити так, щоб всім було добре?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page