«Пожити у нас місяць? – здивовано дивиться на мене невістка, – Та ви, що, мамо? Я вам пораджу купу ріелторів, які підберуть недорогу комфортабельну квартиру вам на цей період». А син теж безсовісний, руками розводить. Мовляв, що ж я можу зробити? І, як тепер бути?
Мій син одружений близько п’яти років. До цього моменту з невісткою у мене складалися досить нормальні відносини. Не можу сказати, що дуже теплі або душевні, але явно не напружені. Справа в тому, що я живу в іншому місті, кілометрів п’ятдесят від того місця, де проживає мій син з невісткою. В основному ми бачимося у свята, і їздимо один одному в гості. В силу обставин довше, ніж на добу я у них не затримувалася.
Зараз ситуація склалася так, що по роботі мені потрібно провести місяць в їхньому місті. Зважаючи на це, я зателефонувала дітям, і запитала: чи можу я зупинитися на цей місяць у них в гостях. На що моя невістка відповіла: навколо багато недорогих квартир, можна орендувати і пожити місяць там. Такої відповіді я просто не очікувала. Чим я можу їм заважати? На відміну від інших свекрух я ніколи не сунула свій ніс в їх побут. Багато моїх знайомих жінки у своїх невісток перевіряють каструлі на чистоту, речы в шафі або вчать як їм краще готувати. Я цього ніколи не робила.
І тепер мені просто прикро.
Цікаво, а якби її мати звернулася з таким проханням, дружина мого сина теж відмовила б?
Мабуть, моя невістка забула, що в купівлі їх квартири я теж брала участь. Так я можу нагадати про це. Тепер просто не знаю, як вчинити: влаштувати розбір польотів і зіпсувати відносини з сином і його дружиною, або мовчки орендувати житло і забути про це?
Для мене просто її відповідь була несподіванкою, і тепер я в повній розгубленості. Мені дуже потрібна порада сторонніх людей. Ніколи не думала, що опинюся в подібній ситуації. А ще мене турбує позиція мого сина: він тихо розводить руками, типу «що я можу зробити?» Не очікувала я такого. У наш час навіть і думки не було батькам у чомусь суперечити, не те що б образити. А зараз часи змінилися, і ставлення до старшого покоління теж.
Може я, звичайно, і людина старого гарту, але не можу я спокійно на таке реагувати. Це просто дикість для мене. Я ніколи не лізла в їхнє життя, і не висловлювала своєї думки з приводу вибору сина. Хоч вона у мене і є. Я думала, що це його життя і вирішувати йому. Завжди намагалася бути хорошою свекрухою, а тут така невдячність.
Тепер я в роздумах: як довести свою точку зору? Як змусити себе поважати? Де я зробила помилку? Може у когось була подібна ситуація. Про відносини свекрухи і невістки можна анекдоти складати, але я завжди думала, що моїй сім’ї це не торкнеться. А тепер мені так прикро. І навіть звернутися ні до кого. Як коректно пояснити невістці, що вона не права? І просто промовчати я не можу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
