– Тату, у мене проблема, – нерішуче почав розмову Данило.
– Ну, давай, розповідай, – відірвався від читання Ігор, – що сталося?
– Загалом, так, схоже, скоро ти станеш дідом, – посміхнувся син, – але я не хотів, так вийшло, – поспішив виправдатися він.
– Зрозуміло. Хто зaлeтів від тебе? – складаючи газету, запитав Ігор.
Данило здивувався спокоєм батька, він чекав бурі гнівних слів, всіляких кар на свою голову, а тут, така тиша, але схоже це затишшя перед бурею. Вона грянула, зовсім не з того боку.
– Надя Савченкова, через вулицю від нас живе.
– Знаю. А в чому питання? Одружуйся, тільки й того!
– Не хочу з нею одружуватися. Навіщо? Я ще молодий, ще не нагулявся! Подумаєш … вaгітнa.,
– Ага, як з дівчиною валятися, дорослий, а як одружитися ще дитя, так? – рівним голосом сказав Ігор і голосно крикнув:
– Мамо, йди-но сюди. Тут синочок щось повідомити хоче.
– Ну що у вас тут таке? – запитала Катя, витираючи руки фартухом.
– Ось зробив дитину Наді Савченкові, не хоче одружуватися!
– Правильно. Нічого всяких жебрачок в будинок заводити. Бач, яка, пiдлiзла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на таких напала!
– Якщо правда від Данила дитина, що тоді? – запитав Ігор.
Катерина рішуче махнула рукою:
– Це ще довести треба. Зараз всюди мода така пішла. Гуляють з ким попало, поки свіжі, потім шукають дурників, пeрeсплять і … на тобі, милий, твоя дитина, а він не зрозуміло від кого. Тільки мій Данило не такий дурeнь, щоб чужого годувати.
– А раптом, наш онук буде, що робити будемо? – знову ж таки запитав Ігор.
– Щось я не зрозумію тебе чоловіче, ти батько своєму синові або сват з боку? Сидиш, думаєш, наш, не наш. Ні б, думати, як сина захистити від якоїсь швaлi, міркує! Політик, – обірвала його дружина, – я не дам, щоб якась дівка стала моєю невісткою. Для того ми сина ростили і плекали, щоб цим Савченковим дістався такий зять?
– Зять, що нема що взять, – стиха зауважив Ігор, Надя нахмурила лоб.
– Що ти сказав? Так на рідного сина? Зовсім з глузду з’їхав?
– А що Данило? Хорошим зятем буде поки ми з тобою живі, не стане нас, як перекотиполе буде!
– Давайте не каркай, в загальному, так, Данило, скажи Наді, експертизу проводити будемо. Ми їй доведемо, що від іншого нaгулялa. Ти все зрозумів?
– Так зрозумів, я зрозумів. Завтра ж скажу, – не піднімаючи голови, сказав син.
– Ото ж бо, не кисни ти, не дамося, – переможно мовила Катя і вийшла.
– Мамка вийшла, тепер синок розкажи, як все вийшло? – попросив батько. Данило збентежено глянув на нього:
– Що, всю правду сказати?
– Ну так, інакше не розберешся, – м’яко відповів Ігор. Данило наморщив лоб.
– Це на свята сталося. У клубі я перебрав, з хлопцями пили всяку гидoту. Тому і відключило пам’ять, не пам’ятаю нічого. Отямився в будинку. А привела мене додому, та сама Надя Савченкова.
Як вона розповідала, коли йшли провулком, я раптом пoвaлив її на траву, ну, в загальному, трапився грix. Уявляєш тату, не пам’ятаю і все. Ніби вiдрiзало. А тепер каже, від мене зaвaгiтнiлa. Я щось сумніваюся.
– І тебе не минула чаша ця, – зітхнув Ігор.
– У сенсі, чаша ця? Кого не минула? Ти чого говориш? – не зрозумів син.
– У народі кажуть: Діти повторюють долі своїх батьків ». Я теж одружився на твоїй матері таким чином. Любив одну, а взяв іншу. Ось який життєвий парадокс. Відкрию свою таємницю. Була у мене в молодості в місті, де я навчався в СПТУ після армії, дівчина, звали Каріна. Любили один одного, мріяли одружитися.
Та не судилося. Приїхав на свята в село, так само як і ти випив, прийшов до тями в лiжку, сам зрозумів з ким. І одружився. Хоча не любив твою маму і до сих пір не люблю.
– А як же ти живеш без любові? Це ж яка мyкa, – здивувався син, – зроду не подумав би. А з боку, ви така ідеальна пара. За що так пoкaрaв себе батько?
– Ти ж не винен, що народився на цей світ, через дурницю. Хто тебе підніме на ноги, виховає? Не одружився, покарав би тебе, невинного. Гріх між нами трапився, нам його і виправляти, а не прирікати дитя на мyки.
Це мені так батько вселяв. Так і ти роби. Якщо експертиза доведе, що дитина твоя, то батьківським словом накажу одружитися. А ні, он Бог, ось поріг, йди. А дитя самі виростимо, – рішуче обрубав він.
Минуло півтора місяця. Скaндaл з сім’єю Савченкових то вщухав, то розгорявся з новою силою, все залежало від настрою Катерини. Надя і на вулицю виходити боялася. Один раз зустріла Катю, так, та обізвала по-всякому на людях, її крики переслідували дівчинку до самого будинку. Село гуло від чуток.
Нарешті Надя не витримала, пішла до них додому і сказала, дитина не від Данила. Взяла гріх на душу. Катерина переможно хмикнула, мовляв, нарешті все з’ясувалося. Тільки Ігор зауважив, що весь змучений вигляд дівчати говорить зворотне. Надя вийшла з воріт, Ігор наздогнав її, побачив заплакане обличчя, посадив на лавку біля сусідніх воріт.
– Тепер говори правду, Надя.
– А що казати? Дитина від Данила. А виходити заміж за нього не буду. Без батька як-небудь виростимо. Тітка Катя мені життя не дасть, навіть якщо Данило посватає. Я вам не рівня.
– Дурниці. Гаразд, почекаємо результатів експертизи, а тобі вірю. Як прийдуть вони, покажи. Катя може і заховати від мене. Домовилися?
Пройшов ще місяць, Надя на вулиці показала конверт Ігору, той відкрив і прочитав папір, там чорним по білому написано, Тегін Данило Ігорович 99,99% є біологічним батьком майбутньої дитини. Ігор рішуче взяв Надю за руку і повів за собою, та не зрозуміла спочатку:
– Ви що робите, дядько Ігор?
– Як що? Веду додому невістку з майбутнім онуком чи онукою, – відрізав він.
Надя вирвала руку і відскочила від нього. Поправила волосся і, сумно посміхнувшись, сказала:
– Дякую вам, дядько Ігор, але не піду з вами. Я рішуче відмовляюся від Данила. А дитя моє, сама вирощу, сама виховаю. Тільки передайте йому, в графі «батько», його ім’я впишу, негоже щоб дитя без побатькові ходило.
– Може, подумаєш? Я Каті мову вкорочу, слова проти тебе не скаже.
– Ні, дядько Ігор, вже подумала й для себе вирішила. Піду я, – і пішла з понурою головою уздовж вулиці. Ігор стояв, дивився їй услід, потім розвернувся і рішуче попрямував додому. Хвіртку з шумом відчинив, по шляху штовхнув порожнє відро, по двору пролунав гуркіт і деренчання. На ганок вискочила Катя і Данило.
– Ти чого, Ігор, людей лякаєш?
– Наскільки я зрозумів, ти не хочеш одружитися з Наді, так? Я правильно зрозумів Данило? Твоя дитина, папір прийшов, – крикнув він.
Син нерішуче знизав плечима і подивився на матір, чекаючи її реакції.
– Ну і що, – войовничо відповіла Катя, – ніхто не винен, сама ляглa. Данило, врешті-решт, чоловік, піддався cпoкуcі. Чого валятися такому добру.
– Тоді слухай сюди, Данило і ти Катеринко. Поки я живий, забезпечу свого онука чи онучку. Данило на мої гроші нехай не розраховує. Не маленький, сам себе забезпечить. Ділянку візьму, будинок побудую. А як мене не стане всю свою частку господарства йому відпишу, а не цьому собаці, синку моєму.
– Ой, люди добрі, що творить, то? Сина рідного знедолив. Все цій швaлi віддати хоче, – заголосила Катерина, Данило просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. А то, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька.
Ігор розвернувся і пішов. Не став слухати крики дружини. Пішов до друга і вперше в житті нaпивcя вщент. Тому була вагома причина.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
