У перший раз я зрозуміла це, коли мені було близько тридцяти. Я багато і з задоволенням спілкуюся з людьми і, мабуть, якась дивна властивість моєї голови змушує мене часто замислюватися над життям.
Знаєте, я якось прийшла до висновку, що природа над нами здорово посміялася, зробивши нас абсолютно різними не тільки тілами, але і мізками. І з цих невідповідностей ростуть вічні драми життя.
Ось, скажімо, про що думає середньостатистична дівчинка, років так до двадцяти п’яти?
Це просто. Середньостатистична дівчинка не хоче бути одна. Вона хоче мати коханого чоловіка, в ідеалі – сходити з цим чоловіком в рацс, народити йому дітлахів, а краще двох, і жити щасливою і дружною сім’єю.
Про що думає середньостатистичний хлопчисько, років так до двадцяти п’яти?
Хоч тут і так зрозуміло, але даю підказку. Адже не дарма фразу «ще не нагулявся» застосовують набагато частіше саме до чоловіків.
Хлопчаки – це вітер. Ні, їм, напевно, теж хочеться мати дівчину, але краще – кілька, а вже про те, щоб сходити в рацс, і завести дітлахів, так і зовсім, здебільшого, не йдеться.
Але проходить років п’ять. Або сім. Або десять. І все змінюється. До хлопчиків раптом приходить розуміння того, що дівчата, що чергуються з калейдоскопічною частотою, це, звичайно, кумедно, але вимагає занадто вже великих витрат – і навіть не стільки матеріальних, скільки моральних. Тому що поки ще звaбиш, поки пройдеш весь цей ритуал дошлюбних танців … а в підсумку все майже одне і те ж.
І адже це ж ще треба встати і когось шукати. Навіщо? Заради ceкcу? Смішно. Дуже смішно. Це все з віком стає і складно і ліниво. Тут-то і приходить усвідомлення того, що ця сама свобода, яку хлопчаки так бояться втратити в молодості, насправді та ще пoвiя.
За тридцять і вільний – йди куди хочеш. А йти, взагалі-то, особливо і нікуди. Піти в кабак, і там сидіти, дути пиво, або що там ще, і виглядати? Або на сайт знайомств? А потім умовляй її, виходь гуляти – а воно йому треба, воно буде того коштувати?
За тридцять і вільний – роби, що хочеш. А робити щось, виявляється, особливо нічого. Особливо вечорами. І сидиш, чешеш пузо, вирячився в телевізор і згадуєш, хто ще там в записній книжці – і або зайняті вже, або все це було і було, і більше не хочеться.
І доходить раптом до вчорашніх хлопчаків, що дошлюбні ігри кожен раз зі свіжою пташкою – це, звичайно, непогано, але … набридло, та й пташку цю теж треба десь взяти.
А ти вже, злегка побuтuй життям, просто хочеш більше спати і у тебе, поки ще рідко, але вже бoлить десь в районі спини.
І навіть не це головне – вже хочеться, щоб хтось просто зварив тобі той самий борщ, смачний, полив його сметанкою, і дивився, посміхаючись, як ти, голодний, що прийшов з морозу в теплу квартиру, сидиш і наминаєш його за обидві щоки. І до біса обридли пельмені, давно скам’янілі в морозилці.
А потім щоб хтось приніс тобі чай.
І щоб потім за тобою прибрали чашку і тарілку, і не довелося б їх мити. І справа навіть не в тарілках і не в борщі, а в тому, що хочеться прийти в квартиру, в якій хтось чекає. У квартиру, де твої сорочки з’являються чистими і прасуються самі, де твоя постіль уже прибрана кимось, і немає на підвіконні сантиметрового шару пилу.
У квартиру, де просто тепло і затишно.
І приходить раптом розуміння того, що той самий сeкc, за яким ти гнався, тепер регулярніший не у тебе, а у твого одруженого приятеля. Тому що тобі його, цей ceкc, ще треба знайти, а у приятеля – та ось він, завжди під боком. І нехай його дружина не така вже ідеальна, і зовсім не модель, і у неї з’явилися боки і животик, але вона просто поруч.
Я запримітила давно: вік трохи після тридцяти – це той самий рубікон, після якого ще неодружені чоловіки масово хочуть одружитися. Вони раптом розуміють, що одному – не так і добре, і починають всерйоз придивлятися і шукати.
І ось тут-то і виявляється, що природа – велика жартівниця! – здорово над усіма посміялася. І посміялася від душі.
І з’ясовується раптом, що одружуватися-то особливо немає з ким.
Молоденькі пташки все більше дивляться в бік таких же молодих кавалерів (які потім, “не нагулявшись», залишать їх з дітьми), та й на біса ти, старий тридцятип’ятирічний хрiн, з першою сивиною в волоссі, здався молодий дівчині?
Ну був би ти хоч безмірно багатий, мав би хоч джип і велике бабло …
Так ні ж, ти – ну признайся! – абсолютно середньостатистичний, ходиш на роботу з дев’яти і до шести з понеділка по п’ятницю, і зарплата твоя така ж, середньостатистична. І ти розумієш: якщо заводити сім’ю, то, щоб вам прожити нормально, твоя жінка теж повинна працювати, а сам ти все якщо і потягнеш, то з великими труднощами.
Ні, молоді півники, на яких дивляться молоді курочки, так само бідні, як і ти, але у них, у півників цих, є головний і незаперечний плюс: вони молоді. А ти вже не дуже. І тому дівчата молодші чи не записали в списки тебе з твоєю сивиною.
І ти починаєш придивлятися до тих дам, що вже постарше. Вони теж хороші і відстоялися, як вино, і явно знають, як варити той самий борщ, і …
І ось тут-то чекає головна засада. Вони, жінки старшого віку, вже занадто «прошарені», щоб просто бути з тобою. Просто тому, що ти – це ти.
Вони вже нажeрлися цьому житті, вони вже порозводився по першому разу і тягнуть своїх дітей, і головне – вони дуже добре розуміють, що сім’я – це не тільки легкість буття, а й сорочки, і шкарпетки, і пил на підвіконні; і що чоловік поруч – це ще одна турбота.
А турбот, крім чоловіка, у жінки вистачає і так. Особливо якщо діти.
І вони вже не дивляться на те, який ти гарний і балагур, вони дивляться, що ти можеш дати взамін, за турботу про себе і за той самий борщ.
А ти ж нихрeнa, якщо подумати, не можеш дати.
Зарплату? Не сміши. Ти – середньостатистичний, вона – теж, а тому заробляє не менш тебе (а іноді і більше), а тому від цього союзу виграєш тільки ти: себе вона і без тебе забезпечить, тільки тепер у неї додасться домашніх турбот, тому що історично так вийшло : робота по дому – вона завжди жіноча.
І те, що вона раніше могла відкласти на потім, або не робити зовсім, тепер доведеться робити, тому що є ж ти зі своїми борщами і сорочками, які потрібно гладити для тебе.
Ceкc? Забавно. Тільки вона ceкcуaльно розцвіла, і їй треба і треба, а ти – згасаєш потихеньку, і тепер тобі ледачий раз в тиждень – цілком достатньо для того, щоб відчувати себе спокійно.
Але недостатньо для того, щоб весь час, що залишився доглядати за тобою.
Ти, як то кажуть, «з руками»? А скільки в тій квартирі потрібно рук? Це ж тобі не будинок в селі. Та й правда, що «руки золоті»? Або тебе треба просити зо десять разів, поки ти заб’єш той самий, горезвісний цвях? Ну признайся ж.
Вона отримає, найімовірніше, лінивця з позиками і в стареньких штанях.
Ось і виходить на круг, якщо подумати добре, що ти, одружившись, отримаєш борщі, сорочки і турботу про себе, а вона … зайву роботу в будинку і, за великим рахунком, ще одну дитину. Тільки дорослу.
І вона це прекрасно розуміє. І тому придивляється до тебе набагато більше, ніж ти до неї.
«Ми вибираємо, нас вибирають, як це часто не збігається …»
Там, на початку, я сказала, що ближче до тридцяти дещо зрозуміла.
Так ось – я зрозуміла, що чоловікові у віці «за тридцять» сім’я набагато більш необхідна, ніж жінці в такому ж віці.
Але ж природа пожартувала ще більше. Запитайте, в чому? Я розповім, це дуже просто.
Жінки психологічно сильніше чоловіків, це відомий факт. Жінки виносливіші морально.
Так, людина – істота парна, це безумовно. І всі ми хоч десь, в душі, але боїмося бути самотніми. І жінки теж бояться. Але часто тверезий погляд на потенційного «чоловіка поруч» і те, що він в життя жінки привнесе, переважує цей страх. І крім того, у жінки, найчастіше, в цьому віці є діти. І вони – з нею. А у чоловіка – що?
І саме чоловікам у віці «за» сім’я потрібна, як ніщо інше.
І саме чоловіки, від самотності, найчастіше починають спиватися. І опускатися.
Ні, мова зовсім не йде про маргінальність, просто все стає якимось не особливо потрібним, та й просто не має особливого сенсу. Домагатися чогось – навіщо? Заради кого або чого?
Та й особливо доглядати за собою вже стає якось ні до чого.
Поставте поруч десять середньостатистичних жінок без чоловіків, у віці близько сорока, і десять таких же середньостатистичних чоловіків без дружин – і все зрозумієте самі.
Просто так було і так завжди буде: чоловіка робить жінка.
І не просто робить – саме жінки в результаті доглядають за чоловіками і саме вони, жінки, найчастіше, тримають чоловіків «на плаву».
А тому, чоловіки, прямо зараз, відірвіть пoпи від диванів і йдіть поцiлуйте дружин. Ну, ті чоловіки, у яких є дружини.
А іншим – ну що ж, інші, дай Бог, щоб знайшли.
