Золотий онук у Гаврилівни, аж заздрісно. Грядки скопає, парник поставить, шланг для поливу зробить. І мені, як приїде, завжди огірки поллє.
На одній сходовій клітці з Карпівною батьки Ольги прожили понад десять років. Відтоді, як вона овдовіла, Грималюки почали спілкуватися з нею майже по–родинному: квартири двері в двері, чому ж не допомогти літній жінці. То в магазин сходять, то за ліками, то вікна помиють, то з дачі заберуть автівкою. Бабуся, у свою чергу, із задоволенням постачала сусідам овочі та фрукти зі свого городу.
А як приїде в місто, то мало не щоразу розповідає про Руслана, дбайливого онука своєї сусідки. І ось одного вечора сусіди Карпівної почула шум боротьби на сходах. Батько відчинив двері і побачив, як поліцейські у шоломах, скрутивши якогось хлопця, вели його до ліфта. Почувши сусідів, бранець крикнув:
– Я – Руслан, зателефонуйте Валентині Карпівні!
За кілька хвилин усе стало на свої місця. Виявилося, що сусідка вирішила затриматися на дачі і попросила хлопця привезти їй обігрівач. Ключі дала, а про сигналізацію сказати забула. І ось. Не встиг він увійти до квартири, як його взяли під білі рученьки.
Добре, що сусіди були вдома і зібралися на кухні вечеряти: могли б і не почути нічого. На щастя, швидко розібралися і все з’ясували. Насміялися і в результаті запросили Руслана на чай.
Незабаром він став частим гостем у цьому будинку. То за дорученням Валентини Карпівни привезе цебер яблук, то їй знову щось треба відвезти на дачу, то просто так зайде. Завжди у хорошому настрої, дотепний, уважний.
Поступово Ольга, другокурсниця філфаку, почала з нетерпінням чекати на появу Руслана. І, коли він її запросив погуляти, одразу погодилася. Молоді люди почали зустрічатись.
Яким же був її подив, коли, приїхавши до бабусі Руслана, вона зрозуміла, що та її вже давно заочно знає: Валентина Карпівна не втомлювалася розповідати сусідам по дачі про Олю, з якою живе поряд: «І гарна вона, і розумна, і добра, і хороша господиня. Скарб, а не дівчина!»
Вже перед весіллям Оля запитала у Карпівни:
– Скажіть, тоді, з ключем та сигналізацією – це ви влаштували навмисно?
– Ні, що ти! Це вже занадто. Просто пощастило. Але, якщо чесно, мені дуже хотілося вас познайомити – ви особливі, світлі, один одному підходите. От і намагалася розповісти вам одне про одного, сподівалася, що зацікавитесь, захочете зустрітися. Ви ж тепер старших не слухаєте, у сватання не вірите – а так, бачиш, все само собою вийшло.
Руслан з Ольгою вже п’ять років разом, доньці рік. Дівчинку назвали Валентиною на честь своєї таємної свахи.
Svitlana Sushko.
Фото ілюстративне.