Мій син зустрічається з дівчиною вже понад 3 роки. Зробивши їй пропозицію, вони вирішили приїхати до мене додому, заразом і обговорити майбутні весільні клопоти. До цього ми бачилися лише на фото, адже живуть вони далеко.
— Познайомтеся, Марина – це моя мама Наталя, мама це Марина. Що тут говорити, у вас буде ще багато часу для знайомства ближче.
Не довго стоячи біля дверей, одразу сіли за стіл. На перший погляд звичайнісінька скромна дівчинка з провінції. В очі вона мені не дивилася, швидше оглядалася на всі боки. Я активно підтримувала діалог, розповідала про свою роботу з дітьми, про дитинство сина і нашого улюбленого собаку. У відповідь я отримувала лише трохи помітну усмішку і коротке «угу».
Пройшло близько півгодини, а вона все не брала вилку до рук. Я була вельми здивована, адже ж готувала страви цілий день і намагалась вразити гостю і порадувати. Довго терпіла, але бачу, що вона не доторкнулась, навіть:
— Мариночко, голубонько, а вам що до тарілки покласти. – не витримала вже.
— А тут для мене і немає нічого. – відповідає та з янгольським виразом обличчя.
У мене легкий ступор і щелепа на столі. Дивлюсь на сина а той і вухом не веде.
— Ви б хоч запитали, що мені до смаку. – веде далі панночка не червоніючи, – Ви їжте, їжте. Що ви там розповідали – кажіть я не пам’ятаю. На мене уваги не звертайте, я потім собі щось приготую, а ні так ми щось купимо у магазині, я бачила, він тут поруч.
Я сиджу, ніби водою злита. Син і далі їсть собі, ніби й не сталось нічого. Розумію, що така поведінка у цієї пані у нормі, тож через силу роблю щасливий вираз обличчя і продовжую своє пустослів’я.
Так вона до їжі і не доторкнулась. Я тарілку зі столу порожню забрала. Пішли вони у магазин і купили різної зелені і помідорів. Веганка моя майбутня невістка і прихильник здорового способу життя.
Сину я одразу сказала, що така невістка мені не підходить. Хай як хоче, а вона мого порогу більше не переступить. Є певні правила поведінки і поваги. Я приготувала, то хоч зроби вигляд що їси. Ну це ж елементарно, чи не так? Але ні! Вона сиділа біля дзеркально чистої тарілки. Навіть картоплі собі не насипала. Тобто, людина одразу показала своє до мене ставлення.
Син просить трохи остигнути і осмислити те, що відбулось, адже моє рішення вплине на все подальше життя. А я все прекрасно розумію. І саме тому прийняла таке рішення. І вважаю себе правою. Хіба ж ні?
Головна картинка ілюстративна.
