Прокинувшись одного разу вночі, хлопчик побачив у вікні щось дивне. Це «щось» було схоже на привида: воно світило своїми зеленими очима, заглядаючи в кімнату. Було так страшно, що Артем відразу пірнув під ковдру. Однак це не допомогло, йому здавалося, що привид бачить його і там. Так тривало кілька ночей поспіль. І вранці хлопчик запитав у тата:
— Тату, а що робити, якщо вночі страшно? І здається, що поруч зі мною хтось є?
— Ти чогось боїшся, малюче?
— Ні, що ти, то до мого друга приходить вночі, якась примара і він боїться.
Тато подивився на малюка і сказав:
— Тоді передай своєму другові найкращий в світі спосіб позбутися від страху. Страх — це маленький згусток повітря, який через вухо проникає в голову. І якщо його звідти не вигнати, він може довго жити в голові і лякати свого господаря.
— А що ж робити, як його звідти вигнати?
— Все просто. Потрібно правою рукою потягнути за праве вухо — страхи так цього не люблять. А потім до лівого вуха притулити долоньку і різко схопити страх, затиснувши його в кулачку.
— І що допоможе?
— Звісно. А ще краще після цього заховати руку в кишеню. Страхи не люблять сидіти в кишенях — вони цього бояться самі.
— Добре, я передам своєму другові!
Прокинувшись вночі, хлопчик знову подивився у вікно де нього вже чекав привид. Він, як і раніше, світив своїми зеленими очима в кімнату. Хлопчик сів на ліжко і почав згадувати, чого навчав його батько.
— Потрібно потягнути правою рукою за праве вухо!
Він потягнув за праве вухо і різко притиснув долоньку до лівого вушка.
— Все, попався! Добре, що мама в піжамі пришила мені кишені!
І поклав лівий затиснутий кулачок в кишеню піжами.
— Хм, цей спосіб діє, мені справді не страшно! Ой, як чудово!
Хлопчик навшпиньках підійшов до вікна і обережно, тремтячими рученятами відкрив його. В ту ж мить до кімнати застрибнув кіт Тимофій і голосно замурчав.
— Так ось хто лякав мене дві ночі поспіль?! Значить, страх тут ні до чого!
Він повернувся в ліжко, біля його маленьких ніжок, згорнувшись калачиком, вмостився кіт Тимофій.
— Ну, гаразд, якщо вже ми всі тут зібралися разом, — він розтиснув на подушці ліву руку. — Ти вибач мене, страх, що я сховав тебе до кишені, зараз я вже і сам знаю, що ти хороший. Лягай зі мною поруч і не ображайся на мене.
І, закривши очі, вони всі разом заснули: хлопчик, його страх і кіт, який спав з одним відкритим оком. А все тому, що він не вмів діставати зі своєї голови страх.
Автор: Svitlana Dronova.
Фото ілюстративне.