fbpx

Прокинувшись вночі, хлопчик знову подивився у вікно де нього вже чекав привид. Він, як і раніше, світив своїми зеленими очима в кімнату. Хлопчик сів на ліжко і почав згадувати, чого навчав його батько

Прокинувшись одного разу вночі, хлопчик побачив у вікні щось дивне. Це «щось» було схоже на привида: воно світило своїми зеленими очима, заглядаючи в кімнату. Було так страшно, що Артем відразу пірнув під ковдру. Однак це не допомогло, йому здавалося, що привид бачить його і там. Так тривало кілька ночей поспіль. І вранці хлопчик запитав у тата:

— Тату, а що робити, якщо вночі страшно? І здається, що поруч зі мною хтось є?

— Ти чогось боїшся, малюче?

— Ні, що ти, то до мого друга приходить вночі, якась примара і він боїться.

Тато подивився на малюка і сказав:

— Тоді передай своєму другові найкращий в світі спосіб позбутися від страху. Страх — це маленький згусток повітря, який через вухо проникає в голову. І якщо його звідти не вигнати, він може довго жити в голові і лякати свого господаря.

— А що ж робити, як його звідти вигнати?

— Все просто. Потрібно правою рукою потягнути за праве вухо — страхи так цього не люблять. А потім до лівого вуха притулити долоньку і різко схопити страх, затиснувши його в кулачку.

— І що допоможе?

— Звісно. А ще краще після цього заховати руку в кишеню. Страхи не люблять сидіти в кишенях — вони цього бояться самі.

— Добре, я передам своєму другові!

Прокинувшись вночі, хлопчик знову подивився у вікно де нього вже чекав привид. Він, як і раніше, світив своїми зеленими очима в кімнату. Хлопчик сів на ліжко і почав згадувати, чого навчав його батько.

— Потрібно потягнути правою рукою за праве вухо!

Він потягнув за праве вухо і різко притиснув долоньку до лівого вушка.

— Все, попався! Добре, що мама в піжамі пришила мені кишені!

І поклав лівий затиснутий кулачок в кишеню піжами.

— Хм, цей спосіб діє, мені справді не страшно! Ой, як чудово!

Хлопчик навшпиньках підійшов до вікна і обережно, тремтячими рученятами відкрив його. В ту ж мить до кімнати застрибнув кіт Тимофій і голосно замурчав.

— Так ось хто лякав мене дві ночі поспіль?! Значить, страх тут ні до чого!

Він повернувся в ліжко, біля його маленьких ніжок, згорнувшись калачиком, вмостився кіт Тимофій.

— Ну, гаразд, якщо вже ми всі тут зібралися разом, — він розтиснув на подушці ліву руку. — Ти вибач мене, страх, що я сховав тебе до кишені, зараз я вже і сам знаю, що ти хороший. Лягай зі мною поруч і не ображайся на мене.

І, закривши очі, вони всі разом заснули: хлопчик, його страх і кіт, який спав з одним відкритим оком. А все тому, що він не вмів діставати зі своєї голови страх.

Автор: Svitlana Dronova.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page