Вихідні на носі, а це значить, що з’явиться більше часу аби потішити своїх близьких чимось смачненьким!
Пропоную приготувати страву, яка смакує і в гарячому вигляді, а в холодному може подаватись як закуска на святковий стіл.
Кошики з шампіньйонів нікого не залишать байдужим. Ситні та смачні, адже в рецепті чудово поєднані улюблені продукти.
Необхідні інгредієнти:
10-12 великих шампіньйонів,
200 гр курячого філе,
1 цибулина,
3 ст. л. сметани,
80 гр твердого сиру,
3 ст. л. олії,
Чорний перець та сіль-за смаком.
1. Куряче філе помити та зачистити від плівочок.
2. Відварити в підсоленій воді до готовності( близько 20 хв).
3. Гриби помити, відділити ніжки від шапочок. Шапочки відварити в підсоленій воді 5 хв. Відкинути на сито та дати воді стекти.
4. Цибулю почистити та мілко порізати, ніжки шампіньйонів також дрібно посікти.
5. На розігріту у сковороді олію всипати цибулю та порізані ніжки. Обсмажити до готовності, періодично помішуючи.
6. До суміші додати сметану, продукти перемішати та протушкувати разом 3 хв.
7. Розігріти духовку до 180 ℃.
8. Сир натерти на дрібній терці. Охолоджене філе порізати дрібними шматочками.
9. Поєднати курятину з обсмаженими продуктами та ретельно перемішати.
10. Шапочки шампіньйонів наповнити фаршем, викласти на змащене олією деко. Посипати натертим сиром.
Запікати до золотистої скоринки 25-30 хв.
Порада: щоб сметана не звернулась при тушкуванні, додайте в неї трохи гарячого молока.
Смачного!
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти