Я кума Світлани вже п’ять років, тому на цьогорічний ювілейчик Максимка готувалася, як для рідної дитини: накупила подарунків, свої діти вивчили привітання для дитини, бо ж то все буде зніматися на відео.

Тиждень перед святом все приготувала, що кому одягнути, бо ніби в шафі нове, але потім прийдеться до діла, то чи комір заштурханий, чи пожовкло під пахами, чи помнуте – все треба довести до ладу.

А з такими перебоями зі світлом, то це все ще й ускладнилося. То ви собі уявіть мій труд – всіх зібрати випрасуваний і випраних і свіжовимитих, капці сяють, у чоловіка букет дорогих троянд і галстук зав’язаний так як треба, я мов квітка напахчена. Просто краса і картинка і радість для очей.

Отакою красивою картинкою приходимо ми під двері, стукаємо, вона відкриває… І треба було моєму меншому кашлянути, як вона насупилася та дверима перед носом хрусь… Ви уявляєте??? Яка вона мені кума після цього? Я вже не кажу про витрати на це все дійство, бо ще цукерки мої діти з’їдять, але ж букет?

Я після цього з нею просто не говорю, бо так не робиться. А я ще й від чоловіка вислухала! Каже. Що розраховував гарно відсвяткувати, а через мене, (через мене!) прийдеться їсти вчорашню гречку.

– Я перепрошую, а чого це через мене, – вже мене це дістало, бо кожного прибери, винервуйся і ще винна.

– Вона ж тобі казала, я сам чув – хворим не приходити!

– То як Матвійчик раз кашлянув, то який він хворий? Він вже здоровий, просто відкашлює.

По-правді, була нас така розмова пару днів до того, вона передзвонювала і питала чи ми здорові і чи діти здорові. Я тоді кажу, що малий трохи заслаб, але до неділі одужає.

– Люда,- каже вона мені, – Я тобі в очі кажу – як дитина слаба, хай сипить дома, бо я свого лиш відходила і другий раз в лікарню не хочу.

– Та який слабий, – я їй на то, – та трохи покашлює, навіть температури людської не було.

– Я тебе попередила, – каже.

Ну і що такого, що малий кашлянув? Ми всі один на одного кашляли і нічого – всі виросли. Таке не робиться просто, бо то є ненормально: куму з родиною не пустити в хату. І скажіть, що я не права?

Фото Ярослава Романюка.