fbpx

– Прости, – ледь мовив Павло,- але мушу зізнатись. Ця дівчинка, яку ми всиновили. Вона моя справжня донька. Прости мене, Катрю

 Спеціально для intermarium.news – Прости, – ледь мовив Павло,- але мушу зізнатись. Ця дівчинка, яку ми всиновили. Вона моя справжня донька. Прости мене, Катрю

Читайте також: – Хати моєї вам не бачити. Закривайте роти і летіть звідки з’явились. Все давно на Ґеньку-сусідку переписане. Вимітайтесь! – і пішла до церкви

Скільки ж років пройшло? Здається все було геть нещодавно а Ліда он, уже статна і гарно дама. яка приїхала на гостину до батьків використовуючи матеріали

І Ліда також пригадала. як вперше з’явилась тут на хуторі: мала і дуже налякана. Тримала за руку кремезного чоловіка і звала його “татом”

– Знайомтесь,- радо казав той людям,- моя донечка, везу дружині показати.

Проте, всі і так знали, що Павло з Катрею вже дуже довго їздять до дитбудинку. І ось нарешті таки всиновили Лідусю

Люди щиро раділи За Павла і Катрю: люди вони були порядні і добрі. Довго чекали свого лелеки. не склалось. А тепер ось, і на їхньому подвір’ї свято

І до школи її разом уперше привели, та й з жінками є про що поговорити. кожна про свою дитину, а вони про найкращу донечку Лідусю.

Здається, тому щастю і краю не мало бути, але ж хіба біда питає….

– Вставай доню, зтатом таке недобре сталось…

– Ой Павле і нащо ти так рано туди подався, – ридала матір

Ліда злякано слухала розмови дорослих: коні понесли, він в лікарні.

Коли Ліда з Катрею нарешті зайшли в палату, Павло попрохав.

– Маю з мамою говорити, вийди донечко.

Ліда припала до дверей палати. Слухала уважно про що батьки говорять.

– Ліда, вона не дитбудинівська, то моя рідна доня, розумієш – рідна.

І все одразу змінилось. Після того, як не стало тата Катря геть змінилась. З Лідою не балакала, весь час в чомусь малу винила.

– Це ти в усьому винна.

А згодом пішла чутка. Катря доньку відвезла звідки взяла і відмовилась від неї. Стала геть відлюдьком, лиш через рік з дому вийшла.

Їздила до міста двічі на рік перед Великоднем і Різдвом, аж поки не злягла. Лиш завдяки сусідам і жива – гляділи жінку.

Читайте також: І нащо мені був той “заміж” в п’ятдесят? Все життя прожила тихо і спокійно одна. а тут на тобі. Для мене було щирим здивуванням буквально все, починаючи з брудних шкарпеток під моїм диваном, закінчуючи тим, як він сьорбає суп з ложки

Багато літ минуло, і ось Ліда знов удома. Доглядає Катрю. Вона уже не маленька дівчинка, яка геть нічого не розуміла. Знала і про татків гріх, і про рідну матір, яка відмовилась. Пам’ятала Катрині візити і гостинці двічі на рік. Але все в минулому.

Ліда одружена має сина, прекрасного чоловіка і нарешті, МАМУ  Для intermarium.news

You cannot copy content of this page