Спеціально для intermarium.news – Хати моєї вам не бачити. Закривайте роти і летіть звідки з’явились. Все давно на Ґеньку-сусідку переписане. Вимітайтесь! – і пішла до церкви.
На згарищі тихо вила стара Килина. Розхитуючись зі сторони в сторону розтирала в долонях чорну сажу, пускала по вітру все своє життя.
Тут вона на світ з’явилась, тут жив її рід з діда прадіда і тут вона хотіла відійти в засвіти. Але її діти… Коли ж саме вони стали такими жадібними? Коли втратили людську подобу?
Виросли. Розлетілись світами, зрідка телефонуючи. Онуків Килина й не бачила. «Доки ми мамо до Вас у гори доберемось, доки назад. Це ж скільки грошей треба! І у Вас ніяких зручностей» А відколи почала слабувати єдиною її рятівницею була сусідка Ґенька. Сирота тулилась до неї, як до рідної матері, і водички принесе і піч натопить, а вечорами з дітками приходять до бабки на “вечорниці”. Слухають Килинині казки-бувальщини, втирають сльози старенькій.
Але одного дня приїхали таки діти. Крику наробили ще з порогу. Кидались одне одному в очі, сипали звинуваченнями і обоє тикали бабі якісь папірці.
Виявилось, десь неподалік мав будуватись величезний туристичний комплекс. вартість землі в тих краях підскочила вдесятеро. Ось і злетілись діточки, і ніяк вирішити не могли хто ж з них матір глядітиме.
Килина ж одягла хустинку і тихцем вийшла з хати:
– Хати моєї вам не бачити. Закривайте роти і летіть звідки з’явились. Все давно на Ґеньку-сусідку переписане. Вимітайтесь! – і пішла до церкви
В храмі потріскували свічечки, саме співали “Вірую”, як влетіло моле хлоп’я з криком «За селом хата палає». Хто саме з Килининих дітей її підпалив не відомо. Стареньку прихистила сусідка.
А кожного дня десь там за селом на згарищі тихо виє згорблена Килина. Перехожі втирають скупу сльозу, і ніяк не можуть зрозуміти: за що
Автор Анна К.
Спеціально для intermarium.news. Будь-який передрук заборонено
Фото ілюстративне firestock.ru
