fbpx
Події
Приголомшливий пост Марини Поплавської перед ДTП: Як хочеться прожити ще сто років, Ну хай не сто – хоча би половину

Марина Поплавська, артистка «Дизель шоу» яка зaгuнyла в ДTП 20 жовтня, була дуже доброю та чутливою людиною.

Саме таке враження справляє її сторінка в Facebook.

Там Марина Поплавська ділилася порадами та прекрасною поезією. Зокрема нещодавно вона поширила відомий вірш Юрія Візбора:

Как хочется прожить ещё сто лет,
Ну пусть не сто — хотя бы половину,
И вдоволь наваляться на траве,
Любить и быть немножечко любимым.

И знать, что среди шумных площадей
И тысяч улиц, залитых огнями,
Есть Родина, есть несколько людей,
Которых называем мы друзьями.

Мы шумно расстаёмся у машин,
У самолётов и кабриолетов,
Загнав пинками в самый край души
Предчувствия и всякие приметы.

Но тайна мироздания лежит
На телеграмме тяжело и чисто,
Ведь слово «смepть», равнО как слово «жизнь»,
Не производит множественных чисел.

Когда от потрясения и тьмы
Очнёшься, чтоб утрату подытожить,
То кажется, что жизнь ты взял взаймы
У тех, кому немножечко ты должен.

Но лишь герой скрывается во мгле,
Должны герои новые явиться,
Иначе равновесье на земле
Не сможет никогда восстановиться.

Лучшие ребята из ребят
Раньше всех уходят — это странно,
Что ж, не будем плакать непрестанно,
Мёpтвые нам это не простят.

Мы видали в жизни их не раз —
И святых, и грешных, и усталых, —
Будем же их помнить неустанно,
Как они бы помнили про нас!

Читайте також: У неї не було шансів: нові дані про обставини cмepті відомої артистки Марини Поплавської

Особливої уваги заслуговує зворушливий пост, який Марина Поплавська присвятила оперній діві Монсеррат Кабальє

«Цей рік ми будемо випроводжати якнайшвидше… Втpат дуже багато… Але пам’ять зостанеться з нами… Велика Монсеррат… Дякуємо Вам… Божественний дар Голосу… Дар людяності. Дар шляхетності. Дар не реагувати на одвічні іронізми… При розписаних гастролях на три роки уперед… У кого таке є, було чи, може, буде? Спочатку треба у Бога це заслужити. Не досягти Її. Разом з тим – усі шукали її прихильності. Згадуймо їх, великих, і згадуймо своїх, рідних… Пам’яте, о, яка ж ти, на жаль, безжальна. Але ми скоряємося тобі…», – написала Марина Поплавська.

Джерело.

facebook